На узбережжі Англії археолог-аматор знайшов рештки нового виду морського дракона

Британський археолог-аматор знайшов на південному узбережжі Англії раніше невпізнаного морського дракона.

Про це повідомляє CNN.

 

Добре збережені рештки виявили на узбережжі у графстві Дорсет. Археолог-аматор Стів Етчес подумав, що скамʼянілість настільки незвичайна, що віддав її для вивчення експертам з Університету Портсмуту.

Виявилось, що скамʼянілі рештки цього виду іхтіозаврів були детально описані в дослідницькій роботі Меган Джейкобс, студентки палеонтології з Університету Портсмуту.

Двометрового іхтіозавра, який жив 150 мільйонів років тому, назвали "морським драконом Етчеса" (Thalassodraco etchesi). Чоловік заявив, що для нього велика честь, що відкриття назвали на його честь.

Вчені ідентифікували пʼять видів іхтіозаврів пізньоюрського періоду у Великій Британії. Вони відомі як морські дракони через їхні зазвичай великі зуби та очі.

За словами Джейкобс, скамʼянілості іхтіозаврів цього періоду рідкісні, але ця добре збереглася, оскільки після смерті осіла на дуже мʼякому морському дні. Завдяки цьому передня частина тіла занурилася у мул, що захистило її від пожирачів мертвечини, які зʼїли кінець хвоста.

Іхтіозаври були добре пристосованими морськими хижаками з великими очима, обтічними тілами і безліччю зубів для лову риби. Нещодавно ідентифікований вид має глибоку грудну клітку, маленькі ласти і гладкі зуби, які відрізняють його від інших іхтіозаврів.

Імовірно, Thalassodraco etchesi ковзав по воді, використовуючи для руху хвіст, а не плавники, а його глибока грудна клітка з великими легенями дозволяла йому пірнати глибоко під водою.

У нещодавно виявленого виду очі навіть більші, ніж в інших іхтіозаврів — вони покривають майже чверть усього черепа, що дозволяло йому бачити в умовах низької освітленості глибоко під водою.

Це найменший з виявлених досі іхтіозаврів. Найбільший з відомих іхтіозаврів жив у Північній Америці в тріасовий період, і його череп становив майже пʼять метрів у довжину — це в 10 разів більше, ніж у Thalassodraco etchesi.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.