На узбережжі Англії археолог-аматор знайшов рештки нового виду морського дракона

Британський археолог-аматор знайшов на південному узбережжі Англії раніше невпізнаного морського дракона.

Про це повідомляє CNN.

 

Добре збережені рештки виявили на узбережжі у графстві Дорсет. Археолог-аматор Стів Етчес подумав, що скамʼянілість настільки незвичайна, що віддав її для вивчення експертам з Університету Портсмуту.

Виявилось, що скамʼянілі рештки цього виду іхтіозаврів були детально описані в дослідницькій роботі Меган Джейкобс, студентки палеонтології з Університету Портсмуту.

Двометрового іхтіозавра, який жив 150 мільйонів років тому, назвали "морським драконом Етчеса" (Thalassodraco etchesi). Чоловік заявив, що для нього велика честь, що відкриття назвали на його честь.

Вчені ідентифікували пʼять видів іхтіозаврів пізньоюрського періоду у Великій Британії. Вони відомі як морські дракони через їхні зазвичай великі зуби та очі.

За словами Джейкобс, скамʼянілості іхтіозаврів цього періоду рідкісні, але ця добре збереглася, оскільки після смерті осіла на дуже мʼякому морському дні. Завдяки цьому передня частина тіла занурилася у мул, що захистило її від пожирачів мертвечини, які зʼїли кінець хвоста.

Іхтіозаври були добре пристосованими морськими хижаками з великими очима, обтічними тілами і безліччю зубів для лову риби. Нещодавно ідентифікований вид має глибоку грудну клітку, маленькі ласти і гладкі зуби, які відрізняють його від інших іхтіозаврів.

Імовірно, Thalassodraco etchesi ковзав по воді, використовуючи для руху хвіст, а не плавники, а його глибока грудна клітка з великими легенями дозволяла йому пірнати глибоко під водою.

У нещодавно виявленого виду очі навіть більші, ніж в інших іхтіозаврів — вони покривають майже чверть усього черепа, що дозволяло йому бачити в умовах низької освітленості глибоко під водою.

Це найменший з виявлених досі іхтіозаврів. Найбільший з відомих іхтіозаврів жив у Північній Америці в тріасовий період, і його череп становив майже пʼять метрів у довжину — це в 10 разів більше, ніж у Thalassodraco etchesi.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".