АНОНС: Прем'єра відреставрованої версії фільму "Polonia Restituta" (1928)

Цього тижня у Києві відбудеться українська прем’єра реставрованого німого фільму Polonia Restituta (Польська республіка, 1928). Спеціально для цієї події українська група Сон Сови створила саундрек до фільму та під час показу буде виконувати його наживо.

Про це повідомляє Довженко-Центр.

 

Polonia Restituta був створений підприємцем Юзефом Блешинським з приводу 10-річчя проголошення Польщею незалежності у 1918 році. Урочиста прем'єра відбулася 27 лютого 1928 року у варшавському Великому театрі.

Хронологічно Polonia Restituta охоплює період від 1917-го, коли у Варшаві перебували окупаційні війська Ханса фон Беселера, по 1921-й рік і завершується підписанням Ризького миру.

Постійним контрапунктом до наративу про народження Польщі є українські визвольні змагання: на екрані з'являються Львів, Київ, Житомир, Бердичів тощо. Ми бачимо Симона Петлюру, що приймає парад під Ямполем після завершення Першого Зимового походу та крокує вокзалом поруч з Юзефом Пілсудським, бачимо бійців низки українських збройних формувань, включно з російським антибільшовицьким підрозділом війська УНР.

Критика сприйняла фільм Polonia Restituta схвально, але планованого широкого прокату у Польщі та США не відбулося — ймовірно, через шахрайство Блешинського з фінансами (у 1929-му загадкового підприємця оголосили у розшук).

Подальша доля патріотичної стрічки виявилася невтішною. Її фрагменти, що збереглися у польських архівах, загалом склали 1075 метрів плівки на противагу 2286 в копії 1928 року для американського прокату.

Національна фільмотека Польщі (Filmoteka Narodowa – Instytut Audiowizualny) реставрувала документальні кадри Polonia Restituta. Прем'єра реставрованої версії фільму відбулася у Варшаві в 2019 році.

Polonia Restituta – єдиний фільм, що входить до Польського національного списку Програми ЮНЕСКО "Пам'ять світу".


Про групу: Сон Сови – українська група, що грає на стику академічної музики, джазу та електро. Учасники групи ідентифікують жанр як "музику для ще не знятого кінофільму". В 2018 році Сон Сови на замовлення Довженко-Центру створили музичний супровід для фільму "Документ епохи" (1928). У березні 2020 року Сон Сови випустили спільну роботу із письменником Юрієм Андруховичем – студійний альбом "Коханці Ю".

Музиканти Сон Сови:

Євгенія Смолянінова – віолончель

Михайло Сарана – саксофон

Кирило Цуканов – фронтмен групи, плейбек, клавіші, перкусія.


Час: 17 грудня, четвер, 20:00


Місце: Сцена 6, вул. Васильківська, 1, Київ

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"