100 років Миколі Руденку: як КҐБ мстився дисиденту й правозахиснику

До ювілею засновника Української Гельсінської Групи опубліковані онлайн 35 документів з його архівно-кримінальної справи.

Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України та Архівом національної пам'яті публікують онлайн 35 документів зі справи письменника та правозахисника.

 
Микола Руденко (праворуч)

Микола Руденко, український дисидент, письменник, філософ, економіст, народився 19 грудня 1920 року.

Учасник Другої світової війни, під час якої отримав важке поранення, член Спілки письменників України та КПСС, був виключений з партії та репресований за правозахисну діяльність та "антирадянську пропаганду". На долю Миколи Руденка випало і "лікування" в психіатричній лікарні, і табори суворого режиму з подальшим засланням.


Документи можна завантажити на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху за посиланням.

До збірки документів увійшли:

●      анкета арештованого;

●      особисті світлини;

●      протоколи допиту та обшуків;

●      листи Миколи Руденка: до Леоніда Брежнєва, у відділ науки ЦК КПСС, прокурорам, російським дисидентам;

●      записи його дружини Раїси Руденко;

●      офіційні документи Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод: Декларація УГГ та 1-й2-й3-й Меморандуми;

●      вірш-відповідь Миколи Руденка на анонімні погрози;

●      обвинувальний висновок по справі Миколи Руденка і Олекси Тихого;

●      нотатки Миколи Руденка, знайдені у психоневрологічному шпиталі;

та ін.

"Один із документів — запис телефонної розмови Руденка з представником інформаційної служби "Смолоскип" у Вашингтоні Богданом Ясинем, де правозахисник розповідає про умови утримання політичних в'язнів у психлікарнях, — говорить координатор Е-архіву Денис Пасічник. — Він наводить приклад Йосипа Терелі, учасника греко-католицького правозахисного руху, у палаті якого один рушник ділили 38 людей, а харчування скидалося на тюремне".

Дружина, Раїса Руденко, писала, що її чоловіка примусово і шантажем утримували у психоневрологічному диспансері. "Виключення зі Спілки письменників не переживає як травму", — така причина була вказана у висновку психіатра, за яким Руденка відправили "на лікування".

Цікаво що, під час проведення слідства над Руденком протоколи допиту УКҐБ по Донецькій області були написані українською мовою, а у Києві — російською.

На сайті Електронного архіву Українського визвольного руху також можна ознайомитися з колекцією Документи КГБ про Українську Гельсінську Групу


Руденко Микола Данилович
 — (19.12.1920–01.04.2004) – письменник, поет, філософ, громадський і політичний діяч, правозахисник, дисидент. Член Української вільної академії наук у США, почесний член французької  та японської секцій ПЕН-клубу. Герой України. У січні–березні 1976 був підданий психіатричній експертизі. У листопаді 1976 створив і очолив Українську громадську групу сприяння виконанню Гельсінських угод. Заарештований в лютому 1977, у липні був засуджений  до 7-ми років таборів та 5-ти років заслання. У грудні 1987 йому із дружиною було дозволено виїхати за кордон. У вересні 1990 подружжя повернулося в Україну, поновлене в громадянстві та в 1991 реабілітоване. У 1993 Руденко отримав Державну премію України ім. Т .Шевченка. В економічних працях критично осмислив марксистську теорію диктатури пролетаріату.

Нагороджений орденом "За заслуги" 3-го ст. Похований у місті Київ.


Електронний архів (avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Зараз на сайті вже більше 25 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.

"Пропагандистські вітрини": політична історія чемпіонатів світу з футболу

Після Другої світової війни в Угорщині, як і в інших країнах Центрально-Східної Європи, до влади прийшли комуністичні режими. Як і фашисти в Італії та нацисти в Німеччині, комуністи в Центрально-Східній Європі розглядали спорт як потужну пропагандистську зброю. Інтереси угорської комуністичної влади співпали з бажаннями тренера Густава Шебеша. Результатом стала найсильніша команда 1950-их років – склад збірної Угорщини, який увійшов в історію під назвою "Золота команда". Ця команда була одним з яскравих зразків впливу тоталітарного режиму на спорт

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Дніпро" на теренах Західної Німеччини. Спецоперація кдб

У 1956 році кдб срср створив на теренах Західної Німеччини легендовану групу "Дніпро", яка нібито стояла на патріотичних позиціях, дбала про українські інтереси і закликала емігрантів повертатися на свою батьківщину. Але за щирими, на перший погляд, зверненнями і закликами крилися ретельно продумані й далекосяжні плани посіяти розбрат і ворожнечу в середовищі української еміграції, скомпрометувати лідерів в очах рядових членів націоналістичних організацій, розсварити їх між собою, посіяти зневіру.

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.