Українські євреї звернулися до громадянського суспільства

Українські євреї звернулися до громадянського суспільства із закликами нарешті усвідомити трагедію Бабиного Яру як частину української історії та української історичної пам’яті та не допустити осквернення пам' яті жертв Бабиного Яру

Звернення українських євреїв до громадянського суспільства України

 

Ми, українські євреї, як і багато євреїв різних країн, безумовно, підтримуємо ідею увічнення пам'яті десятків тисяч євреїв та людей, інших національностей та конфесій, вбитих нацистами у Бабиному Яру в роки Другої світової війни. Кращі представники нашого та інших народів боролися за це багато років. Але нам не однаково, хто і якою ціною втілить цю ідею в життя.

Вважаємо неможливим і неприпустимим будь-яке рішення, що передбачає будівництво на території кладовищ і місць масових поховань – це абсолютно суперечить єврейській та загальнолюдській традиції й моралі.

Тому ми підтримуємо український проект комплексної меморіалізації Бабиного Яру, яка не передбачає жодного фундаментального будівництва на землі, де знаходилися православне, єврейське, караїмське та мусульманське кладовища, і де поховані останки десятків тисяч жертв нацистських катів. Саме тому нас обурили плани

ініціаторів створення російського проекту Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" (МЦГБЯ) побудувати так звану тимчасову поминальну синагогу на території колишнього Кирилівського православного цвинтаря в урочищі Бабин Яр, одразу за пам'ятником "Менора".

Це вже не перша спроба керівництва російського проекту цинічна й неприйнятна для релігійних євреїв, як і для віруючих всіх конфесій, і взагалі, для нормальних, порядних людей, використовувати територію кладовищ і заповідника "Бабин Яр" для просування своїх провокаційних ідей і піар-акцій.

Нагадаємо сумнівну в естетичному плані арт-інсталяцію, присвячену річниці початку розстрілів у Бабиному Яру та встановлену у вересні поточного року, всупереч протестам громадськості, безпосередньо на землі зруйнованого Єврейського кладовища.

Саме на цьому місці ініціатори МЦГБЯ обіцяють побудувати величезний комплекс меморіалу-музею в порушення всіх можливих заборон і обмежень єврейської релігії, а також українського законодавства і міжнародних зобов'язань України.

Єврейська релігійна традиція однозначно забороняє будь-яке будівництво на місцях кладовищ і масових поховань. Спроба побудувати синагогу на землі Православного кладовища є образою єврейських духовних і моральних цінностей, а також відвертою провокацією проти православних віруючих, проти всіх, чиї рідні та близькі упокоєні на Кирилівському цвинтарі.

Безкарність надихає. Схоже, що російські мільярдери – спонсори проекту (Фрідман, Хан і Фукс) більше, ніж у будівництві меморіалу, зацікавлені в провокуванні громадського обурення проти його створення.

Мета подібних провокацій – порушити міжконфесійний і міжетнічний мир в Україні, а тих, хто виступає проти подібного блюзнірського будівництва, на весь світ оголосити "жахливими українськими антисемітами".

Люди, що оголошують себе ревнителями пам'яті жертв Голокосту, ще більше, ніж інші, не сміють оскверняти поховання – ні місця, де мученицькою смертю гинули жертви нацистів, ні території зруйнованих радянською владою кладовищ.

Порядна людина не може, не має права примиритися з подібним святотатством.

Просимо тих, хто поділяє нашу позицію і побоювання, підтримати це Звернення.

Просимо у ваших відповідях на даний лист та у коментарях на ФБ повідомити, чи дозволяєте ви також приєднати своє ім'я, прізвище і країну проживання до даного Звернення.

Теми

Рятівники євреїв з Галичини. Ким вони були, та як живуть їх родини сьогодні

За даними Меморіального комплексу історії Голокосту Яд Вашем та за підрахунками Єврейської конфедерації України, на Львівщині відомо 1009 випадків, а на Івано-Франківщині 246 випадків, у яких рятівники були визнані Праведниками народів Світу з України. І це лише з українського списку Праведників народів Світу. Також, є польській перелік тих, хто рятував євреїв на Львівщині та Станіславщині

Україна, Європа і пам’ять про Голокост

Ідеться не тільки про відновлення честі України перед лицем російського паплюження. Українська політика ЄС та історична свідомість Європи мають не меншу потребу в з’ясуванні правди про Голокост в Україні, ніж самі українці.

Тоні Джадт. «Проблема зла» у повоєнній Європі

Цілковите виснаження всіх європейських країн — і переможців, і переможених — не залишало ілюзій про славу боротьби та честь смерті. Натомість залишалося вельми поширене знання про брутальність та злочин небаченого розмаху. Для такої пильної спостерігачки, як Арендт, самоочевидними були нав’язливі питання, що постали перед усім континентом: як людські істоти могли зробити таке одне з одними, та навіть ще гостріше — як і чому один європейський народ (німці) знищував інший (євреїв). Ось про що їй йшлося у вислові «проблема зла».

Війна за «Золото Криму»

Цю війну Крим уже програв. І програв не тоді, коли чотири кримські музеї програли в Амстердамі суд про повернення виставки «Крим – золотий острів у Чорному морі», а набагато раніше. Але зрозумілим це стає лише зараз