У заповіднику «Межибіж» показали рідкісні печатки

У Державному історико-культурному заповіднику "Межибіж", що на Хмельниччині, представили виставку з цікавими експонатами. Це знайдені у Меджибізькій фортеці печатки можновладців XII-XV століть.

Про це повідомляється на сторінці закладу в Фейсбуці.

 

Зазначається, що в часи середньовіччя кожна з презентованих печаток, схожих на свинцеві пломби, що підвішувалися до листів та документів на шнурках, юридично означала більше за підпис князя або іншої високопоставленої особи. Документи, які було завірено цими печатками, до нас не дійшли, але збереглися металеві печатки, які свідчать про ту офіційну переписку, що велася з Меджибізьким замком.

"Кожна з печаток по-своєму унікальна. Найдавнішою (номер 1 на фото) з них майже 900 років тому було завірено та надіслано до Меджибожа якийсь документ від Київського митрополита.

Про це свідчить зображення шестикрилого серафима – символа митрополичої духовної влади. Особливість печатки у тому, що вона старша за першу письмову згадку про Меджибіж, 875-річчя якого буде урочисто відзначатися у 2021 році згідно з Постановою Верховної Ради України", – зауважили в заповіднику.

Три інших печатки (фото 2, 3, 4) мають зображення християнських святих, за якими можна визначити імена давньоруських князів, які у XII-XIII століттях вели переписку через "канцелярію" Меджибожа.

Також експонується нещодавна знахідка археологів – свинцева печатка від документа з гербом герцога Філіппа III Бургундського (під номером 5 на фото), одного з наймогутніших аристократів. У середині XV століття він об'єднав під своєю владою значну частину Європи. Як власники Меджибожа були причетні до подій європейської історії – науковцям ще належить з'ясувати.

Оскільки заповідник потрапив до переліку об'єктів, діяльність яких дозволена у період дії посилених карантинних обмежень, то унікальні експонати може побачити кожен охочий.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.