В Ужгороді знайшли 1000-літню монету з рідкісною символікою

На території Замкової гори в Ужгороді археологи знайшли монету, котру визнано найраннішою середньовічною нумізматичною пам’яткою, знайденою на території замку.

Про це в коментарі кореспонденту Укрінформу повідомив археолог, кандидат історичних наук, завідувач Археологічною музею ім. проф. Е.Балагурі Ужгородського нацуніверситету Володимир Мойжес.

 

"Під час археологічних розкопок, що проходили на території Ужгородського замку в 2019 році ми знайшли унікальну для нас середньовічну монету. Вона наразі виступає найбільш ранньою в середньовічній нумізматичній колекції цієї території." - повідомив Мойжес.

Він зазначив, що монета – срібна, у відмінному стані, не потерта, що свідчить про те, що вона мало була у вжитку і скоріше за все, була досить швидко загублена.

"На аверсі монети по колу маємо надпис, схожий на CALMAN RE(X), а по центру зображена голова. Це дає нам змогу говорити про те, що ця монета – денар Угорського королівства часів Калмана, котрий правив у 1095-1116 рр. і був одружений з дочкою київського князя Володимира Мономаха," - пояснює Мойжес.

З його слів, монета не пов'язана із замком чи замковою церквою, вона відноситься до одного із культурних шарів, яких є кілька на замковій горі в Ужгороді.

"Монета загублена на початку ХІІ ст., коли на горі було городище, яке, судячи з нових археологічних матеріалів, могло існувати вже з кінця Х ст. Ця монета була виявлена разом із рядом інших знахідок – уламки кераміки, лунниця, що має аналогії та датується другою половиною Х ст., ще одна монета ХІІ ст., наступника Калмана, тощо.

Це дає нам підстави говорити про те, що саме Замкова гора в Ужгороді є місцем, де знаходилося те саме городище Унг, щодо локалізації якого досі тривають суперечки між істориками. Фортифікації цього городища мали бути розташовані на території замку, але пізніше зруйновані в процесі чисельних пізніших перебудов" - появнив Мойжес.

Щодо самої монети, то вона передана і перебуває на постійному зберіганні в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї.

Монета експонується на виставці "Артефакти середньовічної церкви", розташована у вітрині з нумізматичною колекцією під номером один.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.