Оголошено переможця наукового конкурсу з проєкту «Відзнака імені Юрія Вербицького»

Громадська організація «Родина Героїв Небесної Сотні» спільно з Радою молодих вчених при МОН України оголосили переможця другого конкурсу в межах реалізації проєкту «Відзнака імені Юрія Вербицького».

Про це повідомляє Національний музей Революції Гідності на своїй сторінці у Фейсбуці.

 
Юрій Вербицький

"Найкращою роботою визнано статтю "Просторово-часовий розподіл сейсмічності закарпатського внутрішнього прогину за результатами геофізичного моніторингу" Ігнатишина Адальберта Васильовича, який за життя Юрія Вербицького зустрічався з ним на станції Королево", - йдеться у повідомленні.

Переможець Відзнаки отримає для своєї наукової діяльності 10 тис. гривень, надані українцями Канади BCU Foundation (Фундація Будучність) – фондом, який є благодійною організацією з підтримки українських культурних, історичних, освітніх прагнень.

Повідомляється, що роботи на конкурс надійшли з Інституту геодезії Національного університету "Львівська політехніка", Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" та сейсмічної станції "Королево" Карпатської дослідно-методичної сейсмологічної партії Відділу сейсмічності Карпатського регіону Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України.

Як зазначається, НПО "Відзнаки героїв" засновано як проєкт вшанування пам'яті Героїв Небесної Сотні, до якого можуть долучитися всі, хто має переконання, що пам'ять про Героїв повинна бути нашою силою. Будь-які міста, села, громадські організації, школи, місцеві органи влади можуть брати в ньому участь. Кураторкою проєкту є Ольга Климко.


Відзнака на честь Героя Небесної Сотні Юрія Вербицького заснована громадською організацією "Родина Героїв Небесної Сотні" в рамках проєкту "Відзнаки Героїв Небесної Сотні" в пам'ять про Героя України Юрія Вербицького. Мета Відзнаки – мотивувати тих, хто, подібно до Вербицького, своїми науковими досягненнями, відданістю науковій доброчесності розбудовують Україну, повідомляється на сайті ГО "Родина Героїв Небесної Сотні".

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.