IN MEMORIAM: у Словаччині помер професор Юрій Бача

Юрій Бача був одним із відомих облич української громади в Словаччині

25 січня 2021 року, на 89 році життя відійшов у вічність один з найактивніших особистостей Пряшівщини професор Юрій Бача, науковець, літературознавець, публіцист, громадський і культурно-суспільний діяч. Юрій Бача був засновником і активним членом Ради Українського клубу в Пряшеві в "Руському домі", співпрацював з молодіжним ансамблем "Весна" (1965-1971), з українським хором "Ластівка" в Кошицях (завідуючим клубом і диригентом обох колективів був Левко Довгович).

Юрій Бача був засновником і головою Ради української молоді в роках 1969-1970. Діяльність згадуваних колективів та українського клубу під час так зв. "нормалізації" були заборонені. Був головою підготовчого комітету Координаційної ради українців Пряшівщини, члена Європейського конгресу українців, з яким в роках 1966-2009 співпрацював. Співпрацював і з молодіжною організацією ПЛАСТ в роках 1991-2008, з Українським народним хором "Карпати" в Кошицях.  

 

Юрій Бача є автором монографій "Літературний рух на Закарпатті середини 19 ст." (Пряшів, 1961), "З історії української літератури Закарпаття та Чехословаччини" (Пряшів, 1998), збірки оповідань "Аматері твоїй завиджу" (Пряшів, 1991), роману "Олекса", (Київ, 1993), публіцистична студія "Добрий день, Україно" (Пряшів, 2002), "Вибрані твори", "Мистецька лінія" (Ужгород 2006, 2008) та дальших.

В 1960-х роках його публікації визначалися гострою правдивою критикою й аргументацією, що не було по смаку ані державному, ані партійному керівництву. Статтю "Здраствуй Україно" відсудили не тільки партійні органи Чехословаччини, навіть і перший секретар комуністичної партії України назвав її у Чорній над Тисою "антирадянським пасквілем" кілька днів перед вступом військ Варшавського пакту в Чехословаччину у 1968 році. 

Під час "нормалізації" політичного життя у 1971 році, Юрія Бачу звільнили з роботи, а в 1973 році засудили його на 4 роки ув'язнення за перенесення через кордон з України рукопису І. Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" та дальших "самвидавів".

В особі Юрія Бачі світове українство втратило дальшого науковця і віддану українській справі людини.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.

Червоне вторгнення. "Золотий вересень" з польської перспективи

"Ми побачили, як зі "Скали" виїхав ескадрон ворожої кінноти. Цього разу – в бойовому порядку. Визначені стрільці відкрили вогонь по сигналу мого пострілу. Відстань – 300-400 метрів. Падали вершники, падали коні". Бій без розуміння загальної картини. Без перспективи. Без надії. Спогади польського офіцера.

Пропаганда «Золотого вересня». Навіщо комуністи переклали на «мову» народних пісень заяву Молотова?

Невдовзі після "Золотого вересня" на західноукраїнських землях, що стали тепер радянськими, почали виникати "народні" пісні й вірші про "батька-Сталіна" та "польських панів". Така творчість, попри свій вдаваний "стихійний" характер, виходила напрочуд схожою на повідомлення ТАСС чи передовиці "Правди".

Микола Глущенко. «Художник» за фахом і оперативним псевдонімом розвідки

17 вересня відзначається 120-річчя від дня народження художника Миколи Глущенка. Його життя було сповнене багатьох феєричних подій, несподіваних драматичних поворотів долі і численних загадок. Окремі епізоди з його біографії породили низку легенд, які й досі бентежать уяву численних поціновувачів, мистецтвознавців, кінематографістів, письменників. Розсекречені, досі невідомі документи із Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу розставити певні акценти у всьому цьому і пролити світло на утаємничені сторінки життя митця.