Проспект Жукова у Харкові знову став Григоренка

Харківська міськрада програла суд

Другий апеляційний адміністративний суд не задовольнив апеляційної скарги Харківської міської ради у справі про перейменування проспекту Григоренка на проспект Жукова.

Відповідну постанову колегія суддів винесла 15 лютого, повідомляє кореспондент Суспільного з судової зали. Суд оголосив резолютивну частину, повний текст складуть до 25 лютого. 

 

"Суд постановив: апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.20 по справі [...] — залишити без змін", — оголосив головуючий Ігор Ральченко. 

Суд залишив у силі рішення суду першої інстанції від 18 червня 2020 року, яким визнано протиправним та нечинним рішення Харківської міської ради від 26.02.2020 року №2075/20 про перейменування проспекту Григоренка на проспект Жукова.

"Рішення на нашу користь, мотивувальну частину отримаємо трохи пізніше. Допускаю, що суд керувався тими самими аргументами, що й суд першої інстанції, що іменем маршала Жукова не можна називати топоніми у місті Харкові, що він таки був міністром оборони, те, що ця людина обіймала саме політичну посаду", — прокоментував позивач — представник ВО "Свобода" Андрій Коломійцев. 

Постанова набирає сили з моменту оголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

«Скеля трьох чекістів». Як УПА боролась із НКВД на Буковині

23 вересня 1944 року повстанці в Путильському районі Чернівецької області із засідки ліквідували заступника начальника обласного НКҐБ та заступника начальника обласного НКВД, керівника обласної медичної служби НКВД, а також заступник начальника 2-го батальйону Внутрішніх Військ НКВД, який командував районним гарнізоном. Згодом через натиск повстанців районна радянська влада відступила із райцентру Путила у віддалене село Селятин, затрималася тут лише 5 днів, покинула район та через територію Румунії відступила до райцентру Сторожинець. Кілька місяців в районі панували повстанці.

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.