Пластуни віднайшли у Відні могилу начштабу корпусів УГА Фердинада Льонера

Хто такий Фердинад Льонер (Ferdinand Lohner)? Уродженець Сараєво, австрійський німець. Випускник віденської академії генштабу 1914 року. Відзначений кількома хрестами за хоробрість на італійському фронті. Добровольцем вступив до УГА.

 

В українській армії був начальником штабу І-го галицького корпусу. Під час походу УГА на Київ – шефом штабу II-го корпусу (саме цей корпус "взяв" Київ 31 серпня 1919 року).

Був теж певний час начальником оперативного відділу Начальної Команди Галицької армії. Українці надали йому черговий військовий ступінь – отамана (майора).

"З відомих мені воєнних подвигів Льонера в нашій армії згадаю врятування ІІ Галицького Корпуса перед цілковитим знищенням літом 1919 р. на Волині… армія Котовського вдарила на нас з-заду коло Житомира, а від півночі напирала головна сила большевиків. Якби не притомність ума і здібність Льонера, наш ІІ Корпус був би тоді знищений" - так згадував його один із ветеранів УГА.

Ф.Льонер оперативно встиг стягнути свій корпус, розтягнений на великих просторах, та не піддався ворогу. "Ще довго потому… большевицькі висщі коменданти, б[увші] царські офіцири, питали за Льонером, бо хотіли йому особисто по ґратулювати за його велику справність".

 

У 1921 році одружився з українською націоналісткою Іреною Вахнянин (1898-1978), подругою розвідниці УВО Ольги Басараб. З групою Генерала Кравса перейшов Карпати у Чехо-Словаччину. Кілька років працював у Військовій канцелярії Диктатора ЗУНР Євгена Петрушевича, що розміщувалась у Відні.

"Мову нашу опанував дуже скоро, хоч не мав часу її вчитися. У штабі говорив по-німецьки із-за технічних висловів, а зі стрільцями все по-українськи. Знав також англійську і французьку мови. Притім був начитаний. Інтересувався новими творами письменства і мистецтва, але найбільше любив свій військовий фах".

У 1930-х роках працював у Москві – військовим аташе Австрії, відтак Великонімеччини (Третього Райху). Під час Другої світової війни був офіцером штабу 4-го повітряного флоту Люфтваффе, створеного у Відні.

Автор спогадів про українську визвольну боротьбу (у 1924 році став членом оргкомітету із написання історії УГА), які спалив перед приходом радянської армії до Відня у 1945 році.

У 1946-1951 роках Ф.Льонер знову працює у Міністерстві закордонних справ Австрії. Тепер вже військовим аташе у Німеччині.

Помер у Відні 24 грудня 1954 року (досі у енциклопедичних довідках подавався лише рік, до того ж помилковий – 1956). Саме за датою і місцем смерті вдалось відшукати його поховання.

Вихованець львівського Пласту Тарас Піняжко, тепер – віденський архітектор, буквально за кілька годин розшукав могилу (керуючись отриманою від мене інформацією).

 

Могила Ф.Льонера в стадії ліквідації із 1999 року (не проплачена). Поховання знаходиться на Мацлайнсдорфському лютеранському цвинтарі, що у 10-й дільниці Відня. У цій же могилі упокоєна також й дружина – Ірина Вахнянин. (координати могили на гуглмапс)



Для врятування поховання українського офіцера і його родини просимо звертатись на адресу Пласту у Австрії: Ukrainischer Pfadfinderbund in Österreich PLAST, Fred Zinnemann Platz 2/1/19, 1030 Wien, Österreich Austria. Електронна пошта: plast.in.austria@gmail.com. Сторінка в Інтернеті: www.plast.or.at.

Радомир Мокрик: Пам'яті Віктора Карта

25 липня на 96-му році життя помер всесвітньо відомий шаховий тренер, засновник Львівської шахової школи Віктор Карт.

Роман Маленков: Національне військове меморіальне кладовище: граніт чи пісковик?

Більшість козацьких хрестів України із пісковика. Найстаріший український хрест має вже вісім століть віку - хрест на могилі Клима Христинича, дружинника короля Данила. Стоїть він біля Зимного. Граніту раніше ніколи не було. Хоча маємо і об'єктивну причину - його просто значно складніше було добути.

Юрій Юзич: Перша українська адвокатка - пластунка Віра

Нещодавно "Історична Правда" публікувала текст Івана Городинського про першу українську адвокатку. Ольгу Ельвіру Люстіґ-Ганицьку можна вважати першою українкою, яка професійно практикувала право на Галичині у 1930-х роках. Після публікації групі істориків та дослідників історії Пласту вдалося з'ясували, що Ольга Ганицька була пластункою. Відтак, дізналися звідки вона була родом, в якому середовищі зростала та як склалася її доля після Другої світової війни.

А. Королівський: Аркадій Животко: чужий в Росії, забутий в Україні

Про нього не знають ані харків’яни, ані мешканці Кам’янця -Подільського, Києва, Ужгорода, що в їх містах жив і працював патріот і журналіст Аркадій Животко. Росія захоплює нашу історію, наші землі. Чому б нам не дати гарну відповідь вшануванням хоча б меморіальною дошкою Людини з крайньої межі етнічно українських земель?