Пластуни віднайшли у Відні могилу начштабу корпусів УГА Фердинада Льонера

Хто такий Фердинад Льонер (Ferdinand Lohner)? Уродженець Сараєво, австрійський німець. Випускник віденської академії генштабу 1914 року. Відзначений кількома хрестами за хоробрість на італійському фронті. Добровольцем вступив до УГА.

 

В українській армії був начальником штабу І-го галицького корпусу. Під час походу УГА на Київ – шефом штабу II-го корпусу (саме цей корпус "взяв" Київ 31 серпня 1919 року).

Був теж певний час начальником оперативного відділу Начальної Команди Галицької армії. Українці надали йому черговий військовий ступінь – отамана (майора).

"З відомих мені воєнних подвигів Льонера в нашій армії згадаю врятування ІІ Галицького Корпуса перед цілковитим знищенням літом 1919 р. на Волині… армія Котовського вдарила на нас з-заду коло Житомира, а від півночі напирала головна сила большевиків. Якби не притомність ума і здібність Льонера, наш ІІ Корпус був би тоді знищений" - так згадував його один із ветеранів УГА.

Ф.Льонер оперативно встиг стягнути свій корпус, розтягнений на великих просторах, та не піддався ворогу. "Ще довго потому… большевицькі висщі коменданти, б[увші] царські офіцири, питали за Льонером, бо хотіли йому особисто по ґратулювати за його велику справність".

 

У 1921 році одружився з українською націоналісткою Іреною Вахнянин (1898-1978), подругою розвідниці УВО Ольги Басараб. З групою Генерала Кравса перейшов Карпати у Чехо-Словаччину. Кілька років працював у Військовій канцелярії Диктатора ЗУНР Євгена Петрушевича, що розміщувалась у Відні.

"Мову нашу опанував дуже скоро, хоч не мав часу її вчитися. У штабі говорив по-німецьки із-за технічних висловів, а зі стрільцями все по-українськи. Знав також англійську і французьку мови. Притім був начитаний. Інтересувався новими творами письменства і мистецтва, але найбільше любив свій військовий фах".

У 1930-х роках працював у Москві – військовим аташе Австрії, відтак Великонімеччини (Третього Райху). Під час Другої світової війни був офіцером штабу 4-го повітряного флоту Люфтваффе, створеного у Відні.

Автор спогадів про українську визвольну боротьбу (у 1924 році став членом оргкомітету із написання історії УГА), які спалив перед приходом радянської армії до Відня у 1945 році.

У 1946-1951 роках Ф.Льонер знову працює у Міністерстві закордонних справ Австрії. Тепер вже військовим аташе у Німеччині.

Помер у Відні 24 грудня 1954 року (досі у енциклопедичних довідках подавався лише рік, до того ж помилковий – 1956). Саме за датою і місцем смерті вдалось відшукати його поховання.

Вихованець львівського Пласту Тарас Піняжко, тепер – віденський архітектор, буквально за кілька годин розшукав могилу (керуючись отриманою від мене інформацією).

 

Могила Ф.Льонера в стадії ліквідації із 1999 року (не проплачена). Поховання знаходиться на Мацлайнсдорфському лютеранському цвинтарі, що у 10-й дільниці Відня. У цій же могилі упокоєна також й дружина – Ірина Вахнянин. (координати могили на гуглмапс)



Для врятування поховання українського офіцера і його родини просимо звертатись на адресу Пласту у Австрії: Ukrainischer Pfadfinderbund in Österreich PLAST, Fred Zinnemann Platz 2/1/19, 1030 Wien, Österreich Austria. Електронна пошта: plast.in.austria@gmail.com. Сторінка в Інтернеті: www.plast.or.at.

Сергій Громенко: Історія російського імперіалізму і колоніалізму (чернетка гранднаративу). Частина І

Початки російського імперіалізму і колоніалізму старші за власне російську державність. Коріння цих феноменів лежать в добі слов'янської/руської експансії на фіно-угорські, балтські та тюркські землі північного сходу Європи. Історично неслов'янське, але слов'янізоване у VІ — ХІІ ст. межиріччя Оки і Волги ("Залісся") стало ядром майбутньої російської держави.

Олена Білозерська: Усе життя у боротьбі за Україну. Пам'яті Миколи Карпюка

19 вересня на фронті загинув колишній політв'язень Кремля, громадський і політичний діяч, співзасновник УНА-УНСО Микола Карпюк.

Олексій Мустафін: Коли краплі стають дощем. Кейт Шеппард і її боротьба за право жінок обирати

Чи можна назвати загальнонаціональними вибори, в яких не може взяти участь половина, якщо не більше, мешканців відповідної країни? Подібні запитання сьогодні можуть видаватися дивними. Але, скажімо, ще півтора століття тому - в жодній країні світу! - права голосувати не мали жінки. І першими домоглися можливості обирати своїх представників до парламенту не європейки і не американки. А мешканки Нової Зеландії – тоді ще британської колонії. У 1893 році.

Наталія Загоруйко: "Радянський Союз змусив Європу об'єднатися, щоб врятувати себе..." Про відлуння книги Бенна Стайла "План Маршалла. Світанок Холодної війни" у наш час

У мемуарах про Другу світову Вінстон Черчилль із великою вдячністю згадує американського генерала Джорджа Маршалла, який "дав своє ім'я дивовижному планові економічної допомоги та взаємної співпраці між шістнадцятьма вільними європейськими кранами. Ці вигоди були запропоновані й совєтському блокові, але їх відкинули. Організація європейської економічної співпраці найбільше прислужилася нам усім. Але без потужної доларової допомоги, забезпеченої американською адміністрацією, незважаючи на деяку ворожість із боку частини Конгресу, Європа цілком могла б скотитися до руїни і злиднів, серед яких насіння комунізму проросло б з убивчими темпами".