В Україні 80% пам'яток потребують серйозної реставрації – Ткаченко

В Україні на 80% нерухомих пам'яток необхідно провести серйозні реставраційні роботи, а близько 30% перебувають в аварійному стані.

Про це написав міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко в колонці для Української правди.

 

Коментуючи ситуацію з архітектурними та історичними пам'ятками, міністр зауважив: "Більшість нерухомих пам'яток – 80% - потребують серйозних реставраційних робіт, а близько 30% перебувають в аварійному стані. Тим не менш, вже починаючи з березня 2021-го розпочалася активна робота над їх реставрацією".

Він зазначив, що вже повним ходом ідуть роботи в Олеськівському замку на Львівщині та Національному художньому музеї в Києві. Серед узгоджених об'єктів – і друга черга меморіалу Голодомору, який має бути відкритий до 24 серпня.

Ткаченко нагадав, що бюджет програми на 2021 рік становить 2 млрд грн, з них 1,7 млрд грн у спецфонді.

"Це не лише великий крок на шляху до розвитку і збереженню пам'яток, а і рух до розуміння громад та місцевої влади важливості нашої загальної спадщини. І я вдячний за всі ініціативи, що йдуть до нас як від територіальних громад, так і від представників місцевої влади", - написав міністр.

Він зауважив, що окрім реставрації у планах і ремонт, будівництво та протиаварійні роботи. Перевага надаватиметься пам'яткам, які: перебувають в аварійному стані; мають національне значення; включені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; включені у туристичні маршрути.

Він додав, що заявки від громад приймаються протягом 30 днів з моменту публікації оголошення на сайті МКІП, і ще є можливість зробити подання.

"Об`єктивно оцінюючи ситуацію, процес реставрації у нашій країні затримався. Початок реставрації мав би стартувати багато років тому, щоб не доводити пам'ятки до аварійного стану. Наступним кроком має стати розвиток державно-приватного партнерства. Впевнений, маючи фінанси та покроковий план і запустивши процес – його не зупинити", - підсумував Ткаченко.

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"