Спецпроект

Школярки передали до Музею відзнаку виконавців Голодомору

Марина та Ірина Шелегеда передали значок «За суцільну колективізацію та ліквідацію куркуля як кляси» до Музею Голодомору

Дізнавшись про Голодомор на уроці історії, школярки продовжили досліджувати тему вдома з батьками. Марина дізналася, що Музей Голодомору шукає експонати 19201930-х років і вирішила знайти сімейні речі, пов'язані з історією Голодомору. Однак вони не збереглися. Тоді батьки запропонували відшукати цінні речі в інтернеті та передати їх до Музею. Так було виявлено нагородний знак "За суцільну колективізацію та ліквідацію куркуля як кляси". Виготовляли та використовували його з другої половини 1920-х років.

 

Таким значком нагороджували більшовицьких активістів, які реалізовували злочинну політику комуністичного тоталітарного режиму, беручи участь в колективізації та розкуркуленні українців. 

"Значок вручали як нагороду за те, що ці люди відбирали худобу та іншу їжу в українців. За такі погані вчинки була якась нагорода…", — сказала Ірина Шелегеда.

Куркулями, цькуючи, називали заможних селян, які вміло організували своє господарство. У 19291930-х рр. до куркулів зараховували всіх, хто опирався колективізації чи планам хлібозаготівель. Сталін особисто проголосив політику "ліквідації куркульства як класу".

"Я почула на уроці про Голодомор і не могла уявити, як таке могло статися: людям було нічого їсти. Мене це дуже вразило і я хочу, аби багато людей про це дізналося. Тато сказав, що якщо про Голодомор знатимуть, то таке більше не станеться з Україною", — розповіла Марина Шелегеда.

Куренівська трагедія. Дев’ятий вал шістдесят першого року. Спогади

Люди, які стояли на машинах, в паніці кидалися в воду, як щури, що залишають корабель, і, борсаючись, бігли до паркану. Серце пропустило удар – щось відбувається. Щось серйозне. Піднявши очі, Ріта побачила, як на горизонті, у самому кінці до болю знайомої вулиці, стрімко зростає щось сіре, величезне, як гора. Цементні стовпи вдалині обламувалися і летіли, ніби сірники; як котушки для ниток, перекидалися котушки з проводами висотою майже в людський зріст, і все це, гнане потугою хвилі, рухалося в їх сторону, торкаючись неба.

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.