У Любліні встановили пам'ятник священнику УГКЦ Омеляну Ковчу

Гранітний монумент видатному українському гуманісту, блаженному священномученику отцю Омеляну Ковчу, відомому як “парох концтабору Майданек”, встановили у четвер 25 березня на Дорозі мучеників Майданека у Любліні, Польща. Сьогодні — роковини загибелі отця Ковча у концтаборі.

Про це "Історичній правді" повідомили в Центрі досліджень визвольного руху.

 

Отець Омелян Ковч під час Другої світової війни допомагав і рятував євреїв, українців, поляків. У 1943 році його відправили до концтабору Майданек, де він виконував душпастирську службу серед ув'язнених різних конфесій та національностей. 2001 року Папа Римський проголосив Омеляна Ковча блаженним священномучеником.

Рада польського міста Любліна на початку 2018 року одноголосно постановила спорудити пам'ятник українцеві Омеляну Ковчу. Над фігурою працювали скульптор Олександр Дяченко та архітекторка Марта Дяченко.  Монумент, створений на благодійні внески, поставили поблизу входу до Меморіального комплексу-музею "Майданек".

"Будучи ув'язненим в концтаборі Майданек, отець Ковч дав  світові взірець людяності. Він довів, що людина завжди має вибір у момент випробування. Передаючи пам'ятник міській владі, ми хотіли б, щоб пам'ять про Бл. Омеляна Ковча стала безсмертною для багатьох поколінь незалежно від національностей та віросповідань", — сказав під час встановлення пам'ятника Іван Васюник, Голова Громадського комітету із вшанування пам'яті Блаженного Священномученика Омеляна Ковча. Саме Комітет опікувався проєктом спорудження пам'ятника від ідеї до її втілення. 

"Ця скульптура узагальнена постать о. Омеляна Ковча, що поклав руки на великий куб. Священик наче зрісся із кубом, бажаючи його піднести над землею. Куб надважка невблаганна форма, що, як доля та нестерпне терпіння, притискає, розчавлює людську волю і душу, але силою віри, силою духу цей тягар відривається від землі, даючи полегшення страждань і надію", — пояснює ідею скульптор Олександр Дяченко

"Дата встановлення пам'ятника у Люблін не випадкова, адже на 25 березня припадає 77 річниця смерті священика, якого називають "настоятелем Майданека". Блаженний Омелян Ковч, будучи греко-католицьким священиком, увійшов до історії XX століття цілої країни та Любліна. Він докладав усіх зусиль, щоб єднати людей різних національностей та віросповідання, захищаючи поляків і українців та рятуючи євреїв. У Люблінському концтаборі, під назвою Майданек, він виконував пастирську службу і, відчуваючи відповідальність за співв'язнів, помер. Пам'ятник, і публікація "Блаженний Омелян Ковч настоятель Майданека" вшановує людину, яка навіть у трагічних табірних умовах зберегла гідність і своїм ставленням дала прекрасне свідчення віри не тільки в Бога, але і в людину" — сказав Кшиштоф Жук, Президент міста Люблін.

На скульптурі польською, українською та на івриті вигравіювали фрагмент листа отця Ковча, написаного з Майданека до своєї сім'ї: "Ми тут усі рівні: поляки, євреї, українці, росіяни, латвійці та естонці. Я єдиний священик серед них. Навіть не можу собі уявити, як тут буде без мене. Тут я бачу Бога, який є однаковий для всіх нас, незалежно від наших релігійних відмінностей. Можливо, наші церкви різні, але один і той же Великий і Всемогутній Бог веде нас усіх. Коли я відправляю богослужіння, усі моляться. Вони вмирають по-різному, а я допомагаю їм перейти цей малий міст до вічності". 


Довідка:

Омелян (Еміліан) Ковч — священномученик УГКЦ, праведник України. Греко-католицький священик, що все своє життя присвятив допомозі ближньому. Будучи капеланом в Українській галицькій армії завжди перебував із вояками на передовій, щоб підтримати їх морально та й фізично. На парафіях, де він служив, одразу брався за організацію громадського та культурного життя парафіян. Проводив прощі та євхаристійні здвиги (собори) навіть у час радянської окупації.

Був активним у суспільно-політичному житті українців, за що неодноразово переслідувався польською, радянською і нацистською владами. Під час одного із своїх ув'язнень написав книгу — "Чому наші від нас втікають". Під час нацистської окупації допомагав євреям, врятував більше десятка осіб, зокрема відомого белзького рабина Арона Рокеаха.

Його допитували у тюрмі на Лонцького у Львові, де вимагали визнання вини і відмови від подальшого хрещення євреїв, а також відмови від протестів засудження дій нацистської влади. За свої дії був ув'язнений і відправлений до концтабору Майданек, де й помер та був спалений в крематорії.

27 червня 2001 року у Львові Папа Римський Іван Павло II проголосив його блаженним мучеником разом з іншими мучениками Греко-Католицької Церкви.


Комітет із вшанування пам'яті Блаженного Священномученика Омеляна Ковча засновано у 2010 році. Його Почесним головою був Кардинал Любомир Гузар. Діяльність Комітету здійснюється під патронатом Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава Шевчука. 

Зусилля Комітету мають на меті сприяти втіленню ідей Блаженного Священномученика Омеляна Ковча задля міжнаціонального, міжконфесійного та міжрелігійного діалогу, плекання толерантності і взаєморозуміння в суспільстві, популяризації соціально-корисної та благодійної діяльності.

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».