Довженко-Центр повернув в Україну німий фільм 1920-х

Довженко-Центр повернув в Україну ще один фільм ВУФКУ. Плівка з картиною «Кіра Кіраліна» (1927) прибула в фільмофонд Центру з Бундесархіву (Німеччина)

В 2020 році в межах співпраці з членами Міжнародної федерації кіноархівів (FIAF) науковцями Довженко-Центру в каталогах відразу двох фільмофондів — "Національного кіноархіву — Румунської синематеки" (Бухарест) та Федерального архіву Німеччини (Берлін) — було виявлено дивом збережені прокатні копії чорно-білої німої стрічки "Кіра Кіраліна" виробництва Всеукраїнського фото-кіноуправління (ВУФКУ).

 

На запити Довженко-Центру німецька сторона надала в Україну для сканування позитивну плівку з фільмом довжиною 1538 м. Зі свого боку румунська сторона погодилась відскакувати власну копію довжиною 1510 м самостійно та передати в Довженко-Центр сканокопії фільму. Після отримання відсканованих копій обох версій фільму фахівці Довженко-Центру зроблять порівняльний аналіз та, в разі потреби, реконструкцію фільму для отримання найбільш повної та близької до оригіналу копії "Кіри Кіраліни".

"Кіра Кіраліна" — забута класика українського кіно 1920-х виробництва Другої (Ялтинської) кінофабрики ВУФКУ. Це одна з перших українських радянських стрічок, присвячених сучасному рабству та жорстоким порядкам "капіталістичного світу". Літературною основою фільму став роман румунського письменника Панаїта Істраті. У 1927 році "Кіра" стала однією з тринадцяти картин ВУФКУ, які було закуплено для прокату країнами Західної Європи. Ймовірно, саме завдяки цим комерційним зв'язкам стрічка збереглася донині.

"Кіра Кіраліна" — є останньою і єдиною збереженою кінострічкою авангардного театрального режисера Боріса Ґлаґоліна, а також одна з небагатьох робіт в українському кіно художника Роберта Шарфенберґа, що працював з Бертольдом Брехтом. Головну роль у стрічці виконала акторка харківського Театру імені І.Франка (де зокрема працював й Ґлаґолін) Олена Валерська — ймовірно, це єдина її поява на кіноплівці, що збереглася до наших днів. В одній з ролей в картині також з'являється зірка кримськотатарського кіно 1920-х Хайрі Емір-заде, відомий за фільмом "Алім" (1926).

Знахідка "Кіри Кіраліни" продовжує роботу Довженко-Центру по поверненню на батьківщину української німої кінокласики й доповнює ряд повернених у минулі кілька років стрічки "Тарас Трясило" (1926) та "Людина та мавпа" (1928). Репрем'єра стрічки з сучасним саундтреком відбудеться у 2021 році.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.