Довженко-Центр повернув в Україну німий фільм 1920-х

Довженко-Центр повернув в Україну ще один фільм ВУФКУ. Плівка з картиною «Кіра Кіраліна» (1927) прибула в фільмофонд Центру з Бундесархіву (Німеччина)

В 2020 році в межах співпраці з членами Міжнародної федерації кіноархівів (FIAF) науковцями Довженко-Центру в каталогах відразу двох фільмофондів — "Національного кіноархіву — Румунської синематеки" (Бухарест) та Федерального архіву Німеччини (Берлін) — було виявлено дивом збережені прокатні копії чорно-білої німої стрічки "Кіра Кіраліна" виробництва Всеукраїнського фото-кіноуправління (ВУФКУ).

 

На запити Довженко-Центру німецька сторона надала в Україну для сканування позитивну плівку з фільмом довжиною 1538 м. Зі свого боку румунська сторона погодилась відскакувати власну копію довжиною 1510 м самостійно та передати в Довженко-Центр сканокопії фільму. Після отримання відсканованих копій обох версій фільму фахівці Довженко-Центру зроблять порівняльний аналіз та, в разі потреби, реконструкцію фільму для отримання найбільш повної та близької до оригіналу копії "Кіри Кіраліни".

"Кіра Кіраліна" — забута класика українського кіно 1920-х виробництва Другої (Ялтинської) кінофабрики ВУФКУ. Це одна з перших українських радянських стрічок, присвячених сучасному рабству та жорстоким порядкам "капіталістичного світу". Літературною основою фільму став роман румунського письменника Панаїта Істраті. У 1927 році "Кіра" стала однією з тринадцяти картин ВУФКУ, які було закуплено для прокату країнами Західної Європи. Ймовірно, саме завдяки цим комерційним зв'язкам стрічка збереглася донині.

"Кіра Кіраліна" — є останньою і єдиною збереженою кінострічкою авангардного театрального режисера Боріса Ґлаґоліна, а також одна з небагатьох робіт в українському кіно художника Роберта Шарфенберґа, що працював з Бертольдом Брехтом. Головну роль у стрічці виконала акторка харківського Театру імені І.Франка (де зокрема працював й Ґлаґолін) Олена Валерська — ймовірно, це єдина її поява на кіноплівці, що збереглася до наших днів. В одній з ролей в картині також з'являється зірка кримськотатарського кіно 1920-х Хайрі Емір-заде, відомий за фільмом "Алім" (1926).

Знахідка "Кіри Кіраліни" продовжує роботу Довженко-Центру по поверненню на батьківщину української німої кінокласики й доповнює ряд повернених у минулі кілька років стрічки "Тарас Трясило" (1926) та "Людина та мавпа" (1928). Репрем'єра стрічки з сучасним саундтреком відбудеться у 2021 році.

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.

Сталінська "боротьба з бандитизмом". Раунд перший: 1944

Нищівної поразки в бою з бригадою УПА-Північ "Помста Базару" зазнав підрозділ 1-го батальйону 220-го прикордонного полку НКВД. Підрозділ був оточений, розчленований на кілька груп і майже в повному складі знищений. Бій стався в річницю страти ЧК учасників Другого зимового походу Армії УНР у 1921 році під с. Базар. Так бригада УПА символічно відплатила чекістам за смерть українських вояків.

Український патріот й авантюрист Джейкоб Макогін – князь Леон Богун Мазепа Розумовський

Він видавав себе за відставного полковника Корпусу морської піхоти США і нащадка українського гетьмана Кирила Розумовського, купував вілли і квартири в Італії та Швейцарії, на власному автомобілі разом із ефектною і заможною дружиною-американкою об’їздив пів Європи, багато жертвував на підтримку українського національно-визвольного руху і привернення уваги в світі до українського питання. При цьому культивував ореол загадковості і таємничості навколо своєї персони серед оточення, через що його нерідко вважали чи то американським, чи то англійським, чи якимось іншим шпигуном.

Харківська епопея Павла Шандрука

Постать українського військового, генерал-хорунжого армії УНР Павла Шандрука доволі відома. Герой Української революції та вересневої кампанії 1939 року. Генерал-полковник в еміграції та командувач Української Національної Армії. У 1965 році польський еміграційний уряд нагородив Шандрука вищим військовим відзначенням – срібним орденом "Віртуті Мілітарі". Перелік звитяг цієї непересічної постаті можна ще довго продовжувати. Та чи все нам відомо про його ранню біографію? У пропонованому Вам матеріалі розповідається про харківський період та службу в поліції, ймовірно, того самого Павла Шандрука.