Освітяни діаспори підготували відеопроєкт про закордонні подорожі Лесі Українки. ВІДЕО

Спілка Українських Освітян діаспори підготувала свій подарунок з нагоди 150-річчя від дня народження Лесі Українки – відеопроєкт «Лесині листи здалеку» про подорожі поетеси та письменниці по закордонню.

Відеопроєкт Спілка Українських Освітян опублікувала на своєму Ютуб-каналі.

 

"Леся Українка багато подорожувала за кордоном. Що вразило Лесю в закордонні, що подобалось, що зацікавило? Що турбувало? Учні, учителі, батьки та друзі українських шкіл за кордоном спробували відчути це, перечитавши рядки її листів та поезій, а також подивитись на тогочасні країни свого перебування Лесиними очима...", – йдеться у підписі під відео.

У відеороботі взяли участь учні Української школи при церкві св.Марка австрійського міста Зальцбург, учасники Міжнародного пункту навчання української мови польського Ольштина. Німеччину представили учні Української школи "Сонце в долонях", Франкфурт-на-Майні і української суботньої школи, Мюнхен. У Болгарії до відео долучилися учасники Українсько-Болгарського товариства "Пловдив", у Швейцарії – учні української школи "Барвінок" у Базелі, в Італії – вихованці Української школи святого Марка у Венеції. Єгипет представили члени українського гуртка НЦ "Хабіба"у Дахабі, Грузію – учасниця Української школи при Асоціації українців Грузії у Тбілісі.

У відео, зокрема, йдеться про приїзд Лесі Українки на лікування до столиці Австрії. Показано меморіальну дошку поетесі на будинку у якому вона жила під час перебування у Відні.

Також ідеться про її перебування у Польщі (Варшави та Творки), яку Леся Українка відвідувала тричі. Про приїзд поетеси до німецького Берліна. Там, у будинку, де вона проживала, встановлена пам'ятна табличка.

Згадується поїздка Лесі Українки до болгарського міста Пловдив (тодішній Філіппополь), яке дуже їй сподобалося. А також Владая, де зараз на місці, де проживала поетеса, встановлено меморіальний знак.

Також висвітлюються поїздки Лесі Українки до Швейцарії – Цюриха та Женеви, до Італії – Генуї, Неаполя, Палермо, Венеції та Санремо. У Санремо на фасаді вілли Адріана, де вона прожила два роки, встановлена пам'ятна табличка.

У відео йдеться і про поїздку українки до міст Єгипту – Каїра, Александрії й Гелуана. У Александрійській бібліотеці встановлена пам'ятна дошка, присвячена Лесі.

Згадується поїздка Лесі Українки до грузинських міст Тбілісі, Телаві, Хоні, Кутаїсі, Поті та Батумі. У Тбілісі та Кутаїсі на честь поетеси названі вулиці. У Батумі та Сурамі встановлене погруддя Лесі Українки, у Телаві – пам'ятник.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.