На «Велику реставрацію» подають шість старовинних дерев'яних церков Закарпаття. ВІДЕО

На Закарпатті шість давніх дерев’яних церков у межах програми "Єврорегіон "Карпати-Україна" цьогоріч подають на реалізацію програми "Велика реставрація".

Про це повідомив у Фейсбуці голова Закарпатської обласної ради Олексій Петров.

 
Свято-Параскевський храм (Олександрівка)

За його словами, йдеться про храми в Колодному, Олександрівці, Новоселиці, Середньому Водяному, Сокирниці та Діловому.

"Виклик, який стоїть перед нами, – це оптимізація витрат. Вартість реконструкції лише однієї церкви в Олександрівці, згідно з ПКД 2017 року, становить майже 4 мільйони гривень! При таких цінниках не вистачить ніяких коштів "Великої реставрації", - акцентував Петров.

Він додав, що на цьому етапі реставраційні роботи в Західному регіоні України виконує лише одне львівське підприємство, яке, фактично, є монополістом.

Відтак, на Закарпатті обговорюють ідею створення у краї реставраційного центру на базі Закарпатської академії мистецтв. Планується відкриття в Академії навчального підрозділу, який би готував реставраторів.

Петров зауважив, що уже у процесі навчання, в межах проходження практики, студенти зможуть виконувати роботи з реставрації церков.


Як повідомлялося, Міністерство культури та інформаційної політики з березня почало приймати заявки на участь у відборі проєктів за програмою "Велика реставрація".

У межах програми упродовж трьох років планується відреставрувати та добудувати близько 150 культурних пам'яток в усіх регіонах України.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.

Чеський Нобель: Ярослав Сейферт

Телеведучий державного телебачення Чехословаччини, сидячи на невиразному блакитному тлі в студії, так само невиразно вичавив з себе повідомлення: «Сьогодні в Стокгольмі вручили Нобелівську премію з літератури також народному митцеві Ярославові Сейферту». Надворі був 1984 рік, і реверанс Нобелівського комітету в бік письменника соціалістичної Чехословаччини був для пізньо-тоталітарного режиму радше проблемою, ніж визнанням