Донцов, Винниченко і Петлюра: у Лук’янівському СІЗО відкрили історичну експозицію

На території Київського слідчого ізолятора відкрили музейну експозицію, присвячену періоду функціонування СІЗО та відомим історичним постатям, які у різні часи утримувалися в ньому.

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, експозиція складається з документів, листів, протоколів допиту ув'язнених, форми наглядачів, деяких особистих речей тих, хто свого часу утримувався в СІЗО.

 

Зокрема, представлені матеріали про Софію Богомолець (1881 – орієнтовний рік ув'язнення в Київському СІЗО), Дмитра Донцова (1908 р.), Володимира Винниченка (1902,1903,1906 рр.), Михайла Грушевського (1914-1915 рр.), Симона Петлюру (1918 р.), Максима Рильського (1931 р.), Миколу Зерова (1935 р.), Олену Телігу (1942 р.) та інших.

Заступник міністра юстиції Олена Висоцька повідомила, що ідея створити таку експозицію належить міністру юстиції Денису Малюсьці.

"Ми вагалися довго і розглядали питання, чи Київський слідчий ізолятор взагалі залишати? Попередні думки були такі – повністю перенести його за межі міста. Але тут є підземні переходи, історичні речі, розстрільні камери.

І коли ми прийшли до того, що нам є що зберегти тут і що можна це привести до ладу, тоді виникла ідея зберігати це не просто в наших думках і пам'яті, а в якомусь матеріальному світі. І ось міністр запропонував створити музей, що в діючій установі буде дуже доречно, тому що такої практики немає у світі. Все ж таки це режимний об'єкт", - розповіла Висоцька.

За її словами, облаштування музейної експозиції зайняло два місяці. За цей час у відведеному приміщенні провели простий ремонт: обдерли стіни, встановили ліхтарі, що знайшлися на складах.

Також вирішили зробити камеру, яка б показувала, як змінилися умови тримання в Київському СІЗО – до ремонтів, які нині проводяться Мін'юстом у СІЗО, і після них. Висоцька розповіла, що матеріали для експозиції шукали в архівах.

"Все було на чистому ентузіазмі наших працівників", - наголосила заступник міністра юстиції, додавши, що на облаштування експозиції витратили мінімальні кошти.

За її словами, у подальшому музей наповнюватиметься новими експонатами.

Як зауважив фахівець з інтерв'ювання Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Олександр Гужва, оскільки музейна експозиція знаходиться на території державної установи "Київський слідчий ізолятор", то порядок проходу на її територію визначений нормативною базою.

Також він наголосив, що "музейна експозиція не створювалася з метою отримання коштів, це безкоштовно".

"Можливо, потім перейдемо на те, що можна буде організовувати екскурсії для іноземців чи дітей. Поки що екскурсії — складно. Але я думаю, що ми після того, як запросили VIP-персон, журналістів, потім перейдемо до звичайної режимної роботи і будемо радитися з працівниками, як забезпечити відвідування музею якимись групами, коли в них виникає таке бажання", - пояснила Висоцька.

Мої парламентські вибори: 1990 рік

«…Отрицательное воздействие на обстановку в городе Житомире имели выступления участников республиканского фестиваля «Червона рута», концерты которого проходили 10-11 февраля в Облмуздрамтеатре. В программе, выступлениях пропогандировалась идея «самостоятельной Украины»… - КГБ сигналізувало «нагору» про ситуацію в Житомирі.

Влад Троїцький: «В Україні починає формуватися традиція усвідомлення генезису»

Інтерв’ю з театральним режисером Владом Троїцьким для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Восьме травня. Чому полеглих згадують у тиші

8 травня 1919 року лондонський часопис Evening News надрукував лист одного з своїх дописувачів із міркуваннями про те, як краще відзначити «День миру» - тобто першу річницю завершення світової війни. Його автор закликав започаткувати нову загальнонаціональну традицію - згадувати загиблих у війні хвилинами мовчання.

Вінстон Черчилль: "Совєтська загроза вже замінила собою нацистського ворога…"

На тлі 80-ї річниці завершення Другої світової війни варто згадати про одну з ключових постатей тих подій – прем'єр-міністра Великої Британії Вінстона Спенсера Черчилля – харизматичного політика, який понад усе в своєму житті нероздільно й повсякчас дбав про свій власний престиж та престиж Великої Британії, а перемогу над її ворогами вважав своєю власною справою, зумівши реалізувати з блискавичною енергійністю свою дитячу мрію – за умови можливості мати два життя – одне прожити як політик, друге – як воєначальник.