Донцов, Винниченко і Петлюра: у Лук’янівському СІЗО відкрили історичну експозицію

На території Київського слідчого ізолятора відкрили музейну експозицію, присвячену періоду функціонування СІЗО та відомим історичним постатям, які у різні часи утримувалися в ньому.

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, експозиція складається з документів, листів, протоколів допиту ув'язнених, форми наглядачів, деяких особистих речей тих, хто свого часу утримувався в СІЗО.

 

Зокрема, представлені матеріали про Софію Богомолець (1881 – орієнтовний рік ув'язнення в Київському СІЗО), Дмитра Донцова (1908 р.), Володимира Винниченка (1902,1903,1906 рр.), Михайла Грушевського (1914-1915 рр.), Симона Петлюру (1918 р.), Максима Рильського (1931 р.), Миколу Зерова (1935 р.), Олену Телігу (1942 р.) та інших.

Заступник міністра юстиції Олена Висоцька повідомила, що ідея створити таку експозицію належить міністру юстиції Денису Малюсьці.

"Ми вагалися довго і розглядали питання, чи Київський слідчий ізолятор взагалі залишати? Попередні думки були такі – повністю перенести його за межі міста. Але тут є підземні переходи, історичні речі, розстрільні камери.

І коли ми прийшли до того, що нам є що зберегти тут і що можна це привести до ладу, тоді виникла ідея зберігати це не просто в наших думках і пам'яті, а в якомусь матеріальному світі. І ось міністр запропонував створити музей, що в діючій установі буде дуже доречно, тому що такої практики немає у світі. Все ж таки це режимний об'єкт", - розповіла Висоцька.

За її словами, облаштування музейної експозиції зайняло два місяці. За цей час у відведеному приміщенні провели простий ремонт: обдерли стіни, встановили ліхтарі, що знайшлися на складах.

Також вирішили зробити камеру, яка б показувала, як змінилися умови тримання в Київському СІЗО – до ремонтів, які нині проводяться Мін'юстом у СІЗО, і після них. Висоцька розповіла, що матеріали для експозиції шукали в архівах.

"Все було на чистому ентузіазмі наших працівників", - наголосила заступник міністра юстиції, додавши, що на облаштування експозиції витратили мінімальні кошти.

За її словами, у подальшому музей наповнюватиметься новими експонатами.

Як зауважив фахівець з інтерв'ювання Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Олександр Гужва, оскільки музейна експозиція знаходиться на території державної установи "Київський слідчий ізолятор", то порядок проходу на її територію визначений нормативною базою.

Також він наголосив, що "музейна експозиція не створювалася з метою отримання коштів, це безкоштовно".

"Можливо, потім перейдемо на те, що можна буде організовувати екскурсії для іноземців чи дітей. Поки що екскурсії — складно. Але я думаю, що ми після того, як запросили VIP-персон, журналістів, потім перейдемо до звичайної режимної роботи і будемо радитися з працівниками, як забезпечити відвідування музею якимись групами, коли в них виникає таке бажання", - пояснила Висоцька.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.