Донцов, Винниченко і Петлюра: у Лук’янівському СІЗО відкрили історичну експозицію

На території Київського слідчого ізолятора відкрили музейну експозицію, присвячену періоду функціонування СІЗО та відомим історичним постатям, які у різні часи утримувалися в ньому.

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, експозиція складається з документів, листів, протоколів допиту ув'язнених, форми наглядачів, деяких особистих речей тих, хто свого часу утримувався в СІЗО.

 

Зокрема, представлені матеріали про Софію Богомолець (1881 – орієнтовний рік ув'язнення в Київському СІЗО), Дмитра Донцова (1908 р.), Володимира Винниченка (1902,1903,1906 рр.), Михайла Грушевського (1914-1915 рр.), Симона Петлюру (1918 р.), Максима Рильського (1931 р.), Миколу Зерова (1935 р.), Олену Телігу (1942 р.) та інших.

Заступник міністра юстиції Олена Висоцька повідомила, що ідея створити таку експозицію належить міністру юстиції Денису Малюсьці.

"Ми вагалися довго і розглядали питання, чи Київський слідчий ізолятор взагалі залишати? Попередні думки були такі – повністю перенести його за межі міста. Але тут є підземні переходи, історичні речі, розстрільні камери.

І коли ми прийшли до того, що нам є що зберегти тут і що можна це привести до ладу, тоді виникла ідея зберігати це не просто в наших думках і пам'яті, а в якомусь матеріальному світі. І ось міністр запропонував створити музей, що в діючій установі буде дуже доречно, тому що такої практики немає у світі. Все ж таки це режимний об'єкт", - розповіла Висоцька.

За її словами, облаштування музейної експозиції зайняло два місяці. За цей час у відведеному приміщенні провели простий ремонт: обдерли стіни, встановили ліхтарі, що знайшлися на складах.

Також вирішили зробити камеру, яка б показувала, як змінилися умови тримання в Київському СІЗО – до ремонтів, які нині проводяться Мін'юстом у СІЗО, і після них. Висоцька розповіла, що матеріали для експозиції шукали в архівах.

"Все було на чистому ентузіазмі наших працівників", - наголосила заступник міністра юстиції, додавши, що на облаштування експозиції витратили мінімальні кошти.

За її словами, у подальшому музей наповнюватиметься новими експонатами.

Як зауважив фахівець з інтерв'ювання Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Олександр Гужва, оскільки музейна експозиція знаходиться на території державної установи "Київський слідчий ізолятор", то порядок проходу на її територію визначений нормативною базою.

Також він наголосив, що "музейна експозиція не створювалася з метою отримання коштів, це безкоштовно".

"Можливо, потім перейдемо на те, що можна буде організовувати екскурсії для іноземців чи дітей. Поки що екскурсії — складно. Але я думаю, що ми після того, як запросили VIP-персон, журналістів, потім перейдемо до звичайної режимної роботи і будемо радитися з працівниками, як забезпечити відвідування музею якимись групами, коли в них виникає таке бажання", - пояснила Висоцька.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.