Голова ОУП: Українсько-польська історія – як швейцарський сир

В українсько-польських відносинах треба зосереджуватися на позитивних сторінках з минулого і на них формувати міцні відносини між Києвом і Варшавою.

На цьому в інтерв'ю Укрінформу наголосив новий голова Об'єднання українців у Польщі (ОУП) Мирослав Скірка.

 

"Українсько-польська історія – як швейцарський сир: якщо хочемо будувати щось позитивне, то обиратимемо сир, негативне – дірки. Вибір залежить від нас. Нам потрібно зосередитися на позитивному в нашій історії, щоб між українцями й поляками не було війни пам'яті, війни стереотипів. Українці не можуть бути ворогами поляків, і навпаки", – заявив Скірка.

За його словами, зараз Україні та Польщі потрібно будувати те, що об'єднує обидва народи, де є спільні інтереси. Натомість оцінку історичним подіям мають давати історики.

Скірка підкреслив, що зараз обидвом сторонам потрібно віддати шану загиблим і вибачитися перед собою.

"На жаль, у Польщі зараз немає бажання закрити це болюче питання, а є бажання продовжувати розповідь про Волинську трагедію, яка останнім часом стала однією з головних, якщо говорити про період Другої світової війни", – констатував голова ОУП.

У цьому контексті цікавим він назвав польсько-німецький досвід примирення.

"Точкою відліку в ньому було усвідомлення, що є спільні інтереси, і треба шукати аргументи для їх реалізації. Так само і в польсько-українських відносинах: примирення в історичних питаннях може настати тоді, коли ми усвідомимо, що нас об'єднують спільні інтереси. Це по-перше.

А по-друге – польсько-українська історія не така, як нам розповідає третя сторона, а конкретно – росіяни та радикальні польські організації", – наголосив голова ОУП.

Він додав, що у польсько-німецькому діалозі важливим було те, що інституції та люди, які над ним працювали, відсікли радикалів з обох сторін. На його переконання, так само треба зробити та у відносинах між Києвом та Варшавою.


Читайте також: Зеленський переконаний, що між Україною і Польщею в майбутньому не буде історичних питань

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.