В Африці виявили руїни середньовічного собору

Польські археологи, які працюють в Донголі (Судан), виявили руїни найбільшої середньовічної церкви в Нубії

Про це повідомляє Центр дослідження Африки.

 

На думку дослідників, ця будова могла бути резиденцією архієпископа, який керував територією близько тисячі кілометрів уздовж Нілу, між першим і п'ятим порогами.

Донгола була столицею Макурії - одного з трьох християнських нубійських королівств. Архієпископ Донголи керував єпископом Фараса. Польські археологи працюють тут з 1964 року.

За словами дослідників, нове відкриття змінює уявлення про місто. У 2021 році їм вдалося очистити стіну апсиди разом з прилеглою стіною і прилеглим куполом великий гробниці. Стіни апсиди були прикрашені розписом, що зображував дві монументальних фігури, вона є найбільшою подібною конструкцією, виявленою в Нубії. Її діаметр становить шість метрів.

"Якщо наші оцінки, засновані на відомих розмірах, підтвердяться, це найбільша церква, виявлена досі в Нубії. Розмір важливий, але також і розташування будівлі - в самому центрі міста. На схід від апсиди було додано великий купольний будинок. У нас є відмінна аналогія такого архітектурного комплексу: Фарас. Там собор теж стояв у центрі цитаделі, а на схід від нього знаходилася купольна гробниця Іоанна, єпископа Фараса", - заявив керівник групи дослідників Артур Облуський.

Вчені вважають, що велика церква в Донголі служила собором, поруч з яким була споруджена гробниця, ймовірно, єпископа. Сама ж будівля протягом декількох століть впливала на релігійну архітектуру Нубії.

Нещодавно виявлена будівля стоїть в центрі цитаделі, оточеної стіною висотою близько 10 метрів і завтовшки 5 метрів. Розкопки показали, що це було серце всього королівства, оскільки всі виявлені там споруди мали монументальний характер: церкви, палац і великі вілли, які належали церковній і державній еліті.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.