Кроманьйонці запекло воювали з неандертальцями й тисячоліттями не могли взяти гору – вчені

Кроманьйонці запекло воювали з неандертальцями, своїми непрямими родичами, і довгий час зазнавали поразки. Цьому є достатньо археологічних свідчень — наприклад пробиті голови та поламані кінцівки давніх людей.

Як пише The Бабель із посиланням на The Conversation, війна була постійним супутником попередників людства.

 
Фото: Fährtenleser / Wikipedia

Неандертальці були кремезними та небезпечними родичами кроманьйонців, вміли користуватися вогнем, ховали своїх померлих і навіть робили прикраси та своєрідні витвори мистецтва. Археологічні знахідки свідчать про те, що вони були зовсім не мирними.

Для захисту свого ареалу від наших прямих пращурів кроманьонців вони озброювалися списами та дубинами, і тому серед решток давніх людей з обох гілок так багато ознак травм — зокрема поламаних рук.

Одна зі знахідок в Іраку демонструє неандертальця, пробитого списом. Все свідчить про те, що війни наших пращурів були більш схожими на партизанські зіткнення із засідками, але також траплялися й відкриті битви.

Протягом 100 тис. років кроманьйонці намагалися вийти за межі Африки та зустрічали спротив неандертальців, які освоїлись у Європі та на Близькому Сході. Ймовірно, вимерла згодом гілка еволюції мала суттєві тактичні й стратегічні переваги — їм була добре відома географія місцевості, закономірності зміни пори року, особливості флори та фауни.

Масивна будова тіла, міцна мускулатура та великі очі, що вірогідно дозволяли краще бачити при поганому освітленні, давали неандертальцям великі переваги в бою, і тисячоліттями кроманьйонці програвали.

Нарешті відбулась різка зміна балансу сил, причин якої археологи досі точно не знають. Ймовірно вона пов'язана з розвитком просунутої зброї — наприклад луків та метальної зброї, яка дозволяла бити неандертальців на відстані.

Також це може бути покращена методика збиральництва та полювання, яка дозволяла кроманьйонцям формувати більші племена й отримати перевагу в чисельності.

Так чи інакше 200 тис. років тому кроманьйонці вирвалися з Африки, та їм знадобилося ще 150 тис. років, щоб освоїти землі, на яких панували неандертальці. Вже 125 тис. років тому неандертальців на планеті не залишилось.

Година папуги. Ґудзики з Харкова

Станіслав Мікке вчепився у київського прокурора Андрія Амонса: "Хто це зробив?!" Більшість могил мала дивну рису — сліди від величезних бурів: земля була перемішана із перемеленими людськими кістками, зітлілим одягом та металевими ґудзиками. Подекуди траплялися великі грудки якогось білого хімікату.

Як дипломати УНР у Празі на інформаційному фронті воювали

Інформаційна війна – це, звісно ж, не винахід нинішнього часу. Нам часто здається, що ті інформаційні виклики, перед якими ми стоїмо сьогодні, є унікальними з огляду на нові технології, які приніс початок третього тисячоліття. Частково це правда. Сто років тому не існувало ні телебачення, ні інтернету, ні соціальних мереж. Однак вже існували газети і журнали, які були потужною зброєю впливу на громадську думку і позицію еліт.

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.

«Нормалізація» Ґустава Гусака

«Страх. Зі, страху, що його звільнять з роботи, вчитель навчає в школі речей, котрим не вірить. Зі страху за своє майбутнє, учень їх повторює. Зі страху, що не зможе продовжувати навчання, він вступає в Союз молоді і робить те, що йому наказують. … Зі страху через наслідки, люди беруть участь у виборах, обирають запропонованих кандидатів і роблять вигляд, що вважають це справжніми виборами…». Вацлав Гавел дописав текст, котрий отримав назву «Лист Ґуставу Гусакові». Надворі була весна 1975 року, в Чехословаччині панувала «нормалізація», а її незмінним символом був Ґустав Гусак – президент країни та генеральний секретар ЦК КПЧ. Людина карколомної і неоднозначної долі.