Польське місто Тарнув припинило співпрацю з Тернополем через стадіон Шухевича

Польська влада міста Тарнув після консультацій з польськими Інститутом національної пам'яті та МЗС ухвалила розірвати договір про співпрацю з українським Тернополем. Причиною цього стало рішення міськради Тернополя присвоїти місцевому стадіону ім'я командувача УПА Романа Шухевича.

Про це йдеться в заяві влади міста на офіційному сайті Тарнува, передає Локальна історія.

 

У березні президент (мер) Тарнува Роман Цєпєла звернувся до Інституту національної пам'яті та міністерства закордонних справ Польщі. У світлі отриманих документів Статутний комітет Тарнувської міської ради одноголосно вирішив, що дії української влади щодо прославлення командира УПА Романа Шухевича "є неприйнятними".

Цєпєла у листі на ім'я голови міської ради в Тарнові Якуба Квасного закликав висловити рішуче несприйняття рішень тернопільського самоврядування, які "обурюють, спотворюють історію, завдають шкоди та викликають найгірші спогади поляків".

Водночас він закликає підтримувати діалог з Україною.

"Тільки таким чином ми можемо дізнатись про історичний досвід, познайомитися з позиціями, домовитись про спільні рішення. Обмін інформацією та досвідом, спілкування про культурно-історичні відмінності, зустрічі вчених та істориків, освіта – це єдині шляхи побудови безпечного майбутнього для наступних поколінь", – йдеться в заяві президента Тарнува.

Цєпєла також наголосив, що позиції Міністерства закордонних справ та Інституту національної пам'яті "не залишають сумнівів щодо морально-історичної оцінки Романа Шухевича". Він додав, що "призупинення дії угоди про співпрацю – це втрата можливості достукатися до мешканців Тарнополя з тим, яким є наше розуміння та переживання історії".



Читайте також:

Міжнародна правозахисна організація попросила ФІФА відреагувати на стадіон імені Шухевича в Тернополі

Посол Ізраїлю вимагає скасувати рішення про присвоєння стадіону в Тернополі імені Шухевича

Стадіон імені

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".