Польське місто Тарнув припинило співпрацю з Тернополем через стадіон Шухевича

Польська влада міста Тарнув після консультацій з польськими Інститутом національної пам'яті та МЗС ухвалила розірвати договір про співпрацю з українським Тернополем. Причиною цього стало рішення міськради Тернополя присвоїти місцевому стадіону ім'я командувача УПА Романа Шухевича.

Про це йдеться в заяві влади міста на офіційному сайті Тарнува, передає Локальна історія.

 

У березні президент (мер) Тарнува Роман Цєпєла звернувся до Інституту національної пам'яті та міністерства закордонних справ Польщі. У світлі отриманих документів Статутний комітет Тарнувської міської ради одноголосно вирішив, що дії української влади щодо прославлення командира УПА Романа Шухевича "є неприйнятними".

Цєпєла у листі на ім'я голови міської ради в Тарнові Якуба Квасного закликав висловити рішуче несприйняття рішень тернопільського самоврядування, які "обурюють, спотворюють історію, завдають шкоди та викликають найгірші спогади поляків".

Водночас він закликає підтримувати діалог з Україною.

"Тільки таким чином ми можемо дізнатись про історичний досвід, познайомитися з позиціями, домовитись про спільні рішення. Обмін інформацією та досвідом, спілкування про культурно-історичні відмінності, зустрічі вчених та істориків, освіта – це єдині шляхи побудови безпечного майбутнього для наступних поколінь", – йдеться в заяві президента Тарнува.

Цєпєла також наголосив, що позиції Міністерства закордонних справ та Інституту національної пам'яті "не залишають сумнівів щодо морально-історичної оцінки Романа Шухевича". Він додав, що "призупинення дії угоди про співпрацю – це втрата можливості достукатися до мешканців Тарнополя з тим, яким є наше розуміння та переживання історії".



Читайте також:

Міжнародна правозахисна організація попросила ФІФА відреагувати на стадіон імені Шухевича в Тернополі

Посол Ізраїлю вимагає скасувати рішення про присвоєння стадіону в Тернополі імені Шухевича

Стадіон імені

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.