Під Харковом археологи знайшли тисячолітнє взуття. ФОТО

Під час розкопок стародавнього могильника поблизу села Верхній Салтів Харківської області було знайдено взуття, якому 1 200 років.

Про це повідомляє Слобідський край.

Роботу на глибині більше трьох метрів веде керівник загону експедиції Ігор Іськов
Роботу на глибині більше трьох метрів веде керівник загону експедиції Ігор Іськов
Фото Віктора Ряполова

Верхнєсалтівський катакомбний могильник археологи розкопують уже більше ста років. Він вважається еталонною пам'яткою, яка дала назву цілій археологічній культурі – салтівській. Під нею зазвичай розуміють племена, які входили в склад великої середньовічної держави – Хазарського каганату. Зараз тут працює Середньовічна археологічна експедиція Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Її загін розкопав катакомбу, в якій було поховано чотири людини: чоловік, дві жінки і дитина. Усі вони були взуті в шкіряне взуття.

Таку знахідку, та ще й такого якісного збереження, знайшли тут вперше. Ба більше, за словами керівника археологічної експедиції Валерія Скирди, аналоги тогочасного взуття такої якості зберігання існують одиниці.

На фото, зробленому в катакомбі на глибині більше трьох метрів, стародавнє взуття не має особливо виразного вигляду, але для археологів воно є дуже цікавою знахідкою. За словами фахівців, вона дозволяє прослідити конструкцію взуття: м`які півчобітки з пряжками та ремінцями на щиколотках.

"Нам важко сказати, повсякденне чи святкове це взуття. Навряд чи повсякденне – адже салтівці ховали людей в усьому найкращому. До того ж у цього взуття м`яка підошва, а це теж свідчить про його призначення для особливих випадків", – говорить керівник експедиції.

 
Шкіряне взуття  того часу зазвичай не зберігається взагалі, а цей стан археологи вважають відмінним
Фото Віктора Ряполова

За словами Валерія Скирди, шкіра так добре збереглася в цьому похованні тому, що грунт, з якого воно було викопане, дещо відрізняється від інших: "Тут інший тип грунту: глина перемішана з камінням, і це дало можливість шкірі та дереву добре зберегтися. А ось кістки, навпаки, майже "розчинилися", – говорить археолог.

 
Фото Віктора Ряполова

Цей сезон узагалі виявився доволі цікавим: археологи зібрали багатий "урожай" прикрас із сердоліку, а також пронизків та бісеру. Також було розкопано два поховання дітей віком приблизно півтора та 8-10 років із заможних родин: поряд з ними було знайдено дитячі сережки та дзвіночки з білону (сплаву срібла та бронзи), буси, бісер та глечик.

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.