Під Харковом археологи знайшли тисячолітнє взуття. ФОТО

Під час розкопок стародавнього могильника поблизу села Верхній Салтів Харківської області було знайдено взуття, якому 1 200 років.

Про це повідомляє Слобідський край.

Роботу на глибині більше трьох метрів веде керівник загону експедиції Ігор Іськов
Роботу на глибині більше трьох метрів веде керівник загону експедиції Ігор Іськов
Фото Віктора Ряполова

Верхнєсалтівський катакомбний могильник археологи розкопують уже більше ста років. Він вважається еталонною пам'яткою, яка дала назву цілій археологічній культурі – салтівській. Під нею зазвичай розуміють племена, які входили в склад великої середньовічної держави – Хазарського каганату. Зараз тут працює Середньовічна археологічна експедиція Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Її загін розкопав катакомбу, в якій було поховано чотири людини: чоловік, дві жінки і дитина. Усі вони були взуті в шкіряне взуття.

Таку знахідку, та ще й такого якісного збереження, знайшли тут вперше. Ба більше, за словами керівника археологічної експедиції Валерія Скирди, аналоги тогочасного взуття такої якості зберігання існують одиниці.

На фото, зробленому в катакомбі на глибині більше трьох метрів, стародавнє взуття не має особливо виразного вигляду, але для археологів воно є дуже цікавою знахідкою. За словами фахівців, вона дозволяє прослідити конструкцію взуття: м`які півчобітки з пряжками та ремінцями на щиколотках.

"Нам важко сказати, повсякденне чи святкове це взуття. Навряд чи повсякденне – адже салтівці ховали людей в усьому найкращому. До того ж у цього взуття м`яка підошва, а це теж свідчить про його призначення для особливих випадків", – говорить керівник експедиції.

 
Шкіряне взуття  того часу зазвичай не зберігається взагалі, а цей стан археологи вважають відмінним
Фото Віктора Ряполова

За словами Валерія Скирди, шкіра так добре збереглася в цьому похованні тому, що грунт, з якого воно було викопане, дещо відрізняється від інших: "Тут інший тип грунту: глина перемішана з камінням, і це дало можливість шкірі та дереву добре зберегтися. А ось кістки, навпаки, майже "розчинилися", – говорить археолог.

 
Фото Віктора Ряполова

Цей сезон узагалі виявився доволі цікавим: археологи зібрали багатий "урожай" прикрас із сердоліку, а також пронизків та бісеру. Також було розкопано два поховання дітей віком приблизно півтора та 8-10 років із заможних родин: поряд з ними було знайдено дитячі сережки та дзвіночки з білону (сплаву срібла та бронзи), буси, бісер та глечик.

Європейська орієнтація Симона Петлюри

Долаючи навалу збройних сил Російської Федерації, українське суспільство одночасно розгорнуло масштабну роботу по знищенню «русского мира» в найменуваннях міст, площ, вулиць. Та не слід забувати, що Росія не тільки нав’язувала нам свої цінності, у тому числі в топоніміці, але й деформувала національну пам’ять українського народу. Особливо багато грязюки наліплено на постать публіциста, державотворця, воєначальника, мислителя Симона Петлюри

Сюргюн. Мама думала, що нас везуть на розстріл

Уявіть себе на їх місці. У ваш дім на світанку вриваються озброєні люди, солдати. Дають 15 хвилин на збори. Відвозять на найближчу станцію. І додому ви зможете повернутися лише через 50 років.

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza

Авіація працює по «своїм», або Мулінська катастрофа 1945 року

У свідомості багатьох російських дослідників, радянсько-японська кампанія постає майже ідеальною. Мемуари, література, вікіпедія та військова хроніка повністю підтверджує це, даючи однобоку модель сприйняття минулих подій. Успіхи відомі – 700 кілометровий бліцкриг 6 танкової армії через Хінган, захоплення в полон 600 тис. угруповання Квантунської армії, мінімальні втрати, та прорив сучасної прикордонної фортифікаційної системи оборони японських військ. Але навіть і тут, можна знайти «підводне каміння», у вигляді фактів, що свідомо приховувалися роками. До таких подій відносяться і інцидент 16 серпня 1945 року, коли радянські впс розбомбили власні війська які дислокувалися біля міста Мулін