Під Харковом археологи знайшли тисячолітнє взуття. ФОТО

Під час розкопок стародавнього могильника поблизу села Верхній Салтів Харківської області було знайдено взуття, якому 1 200 років.

Про це повідомляє Слобідський край.

Роботу на глибині більше трьох метрів веде керівник загону експедиції Ігор Іськов
Роботу на глибині більше трьох метрів веде керівник загону експедиції Ігор Іськов
Фото Віктора Ряполова

Верхнєсалтівський катакомбний могильник археологи розкопують уже більше ста років. Він вважається еталонною пам'яткою, яка дала назву цілій археологічній культурі – салтівській. Під нею зазвичай розуміють племена, які входили в склад великої середньовічної держави – Хазарського каганату. Зараз тут працює Середньовічна археологічна експедиція Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Її загін розкопав катакомбу, в якій було поховано чотири людини: чоловік, дві жінки і дитина. Усі вони були взуті в шкіряне взуття.

Таку знахідку, та ще й такого якісного збереження, знайшли тут вперше. Ба більше, за словами керівника археологічної експедиції Валерія Скирди, аналоги тогочасного взуття такої якості зберігання існують одиниці.

На фото, зробленому в катакомбі на глибині більше трьох метрів, стародавнє взуття не має особливо виразного вигляду, але для археологів воно є дуже цікавою знахідкою. За словами фахівців, вона дозволяє прослідити конструкцію взуття: м`які півчобітки з пряжками та ремінцями на щиколотках.

"Нам важко сказати, повсякденне чи святкове це взуття. Навряд чи повсякденне – адже салтівці ховали людей в усьому найкращому. До того ж у цього взуття м`яка підошва, а це теж свідчить про його призначення для особливих випадків", – говорить керівник експедиції.

 
Шкіряне взуття  того часу зазвичай не зберігається взагалі, а цей стан археологи вважають відмінним
Фото Віктора Ряполова

За словами Валерія Скирди, шкіра так добре збереглася в цьому похованні тому, що грунт, з якого воно було викопане, дещо відрізняється від інших: "Тут інший тип грунту: глина перемішана з камінням, і це дало можливість шкірі та дереву добре зберегтися. А ось кістки, навпаки, майже "розчинилися", – говорить археолог.

 
Фото Віктора Ряполова

Цей сезон узагалі виявився доволі цікавим: археологи зібрали багатий "урожай" прикрас із сердоліку, а також пронизків та бісеру. Також було розкопано два поховання дітей віком приблизно півтора та 8-10 років із заможних родин: поряд з ними було знайдено дитячі сережки та дзвіночки з білону (сплаву срібла та бронзи), буси, бісер та глечик.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.