Дискутував з чекістами про вірші: у мережі опублікували документи зі справи Миколи Зерова

Дослідники оприлюднили електронні копії документів з архівно-кримінальної справи Миколи Зерова, якого розстріляли у 1937 році за сфабрикованим звинуваченням.

Колекцію з понад 70-ти документів публікує Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху. 

 

До збірки увійшли: 

  • анкета арештованого поета; 
  • ордер, постанова та протокол обшуку у помешканні Миколи Зерова;
  • протоколи допитів, очної ставки та свідчення літературознавця;
  • заява Миколи Зерова в органи НКВД про свою роль в "націоналістичному 

контрреволюційному русі на Україні";

  • обліково-статистична картка на Миколу Зерова – в'язня Соловецької тюрми; 
  • акт виконання вироку (розстрілу) тройки УНКВД щодо поета;
  • довідка видана Софії Зеровій про перебування в місцях позбавлення волі її чоловіка;
  • довідка про перегляд справи та реабілітацію митця, тощо.
 
Обкладинка архівно-слідчої справи НКВД УССР на Зерова Миколу
Джерело: архів СБУ

У квітні 1935 року радянські спецслужби заарештували Миколу Зерова: його підозрювали  в "українському буржуазному націоналізмі" та "контрреволюційній діяльності". 

Радянське слідство використовувало мистецтво як речовий доказ у справах митців. Так, на одному з перших допитів Миколу Зерова змусили звітувати про вірші, які він читав у квартирі Максима Рильського. Зокрема, поету згадали прочитану у помешканні Рильського поезію Пантелеймона Куліша "До Кобзи". 

"Літературознавці" з НКВД намагалися тлумачити її, як таку, що оспівує політичних борців минулого. Прикметно, що у заяві, яка мала внести пояснення до протоколу допиту, Микола Зеров вступив у полеміку з чекістами: ідея вірша геть інша — письменник писав про потужність та силу слова.

Митець не визнавав свою провину протягом двох місяців після арешту. Однак вже у червні 1935 року Микола Зеров "зізнається" слідству: його контрреволюційна націоналістична робота полягала у "пропаганді неокласицизма, тобто вишуканої буржуазної літератури, що суперечить революційній дійсності". Наступні допити Зерова приносили все більше фактів, які хотіло почути слідство. 

 
Обліково-статистична  картка на Миколу Зерова - в'язня Соловецької тюрми
ДЖЕРЕЛО: АРХІВ СБУ
 
Обліково-статистична  картка на Миколу Зерова - в'язня Соловецької тюрми
ДЖЕРЕЛО: АРХІВ СБУ

Навіть із переведенням до Соловецької тюрми звинувачення проти митця не припиняються: у довідці, що була долучена до справи Зерова, керівництво в'язниці прозвітує — поет дискредитує вождів партії у розмовах з українськими в'язнями.

У 1937 році Особлива тройка по Ленінградській області вирішила розстріляти поета. У листопаді 1937 року Миколу Зерова стратили в урочищі Сандармох разом з іншими українськими діячами.

 
Акт виконання вироку тройки УНКВД по Ленінградській області, 1937 р.
джерело: архів СБУ

Через 21 рік КҐБ видасть дружині розстріляного літератора фальшиву довідку, де буде зазначено, що її чоловік перебував у місцях позбавлення волі до 1941 року. Софії Зеровій повідомили, що Микола Зеров помер від паралічу серцево-судинної системи.


Колекцію документів підготовлено та опубліковано за підтримки Українського культурного фонду.


Довідка: Микола Зеров — український поет, літературознавець, перекладач, лідер  літературної групи "неокласиків", викладач історико-філологічного факультету Київського університету (1923-1935). У 1935 році НКВД звинуватив літератора в українському буржуазному націоналізмі та контрреволюційній діяльності. У 1937 році Миколу Зерова розстріляли. 


Електронний архів (avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Зараз на сайті вже більше 25 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.


Український культурний фонд — державна установа, створена у 2017 році, на підставі відповідного Закону України, з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Діяльність фонду, згідно чинного законодавства, спрямовується та координується Міністерством культури України. Підтримка проектів Українським культурним фондом здійснюється на конкурсних засадах.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.