Побудова меморіалу Небесній Сотні: престур до лип, закуплених для проєкту

1 липня Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності провів престур до розсадника, де утримують 100 лип, придбаних для Меморіалу в Києві.

Про це йдеться на сайті Музею.

 

Час цвітіння цих лип – нагода нагадати про проблеми зі спорудженням меморіалу та про складну ситуацію, у якій опинився Музей, маючи одночасно обов'язок збудувати Меморіал до листопада 2021 року та заборону вчиняти будь-які дії на території, відведеній під Меморіал.

Голландські липи розквітли на Київщині вже вдруге. Проте це мало б відбуватись на Меморіалі Героїв Небесної Сотні в центрі Києва. Ці дерева – захищена авторським правом частина архітектурного проєкту, обраного за результатами відкритого міжнародного конкурсу, рішення щодо якого приймав уряд України з урахуванням вимог суспільства та результатів громадських обговорень.

Проте втілення Меморіалу заблоковано на невизначений термін. На територію алеї Героїв Небесної Сотні накладено арешт із забороною вчиняти будь-які дії, що змінюють рельєф місцевості – для можливості проведення слідчих дій у справах Майдану.

Термін арешту визначено "до моменту прийняття кінцевих судових рішень у кримінальних провадженнях", що, зважаючи на динаміку у слідствах і судах, може означати десятиліття.

Роз'яснити ситуацію журналістам команда Музею вирішила на місці, де зберігають і доглядають закуплені для Меморіалу рослини – в розсаднику на Київщині.

 


Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності:

Ще восени 2018 року Музей пройшов усі необхідні процедури і був готовий споруджувати меморіал. Проте з'явилась інформація від слідчих прокурорів, що на земельній ділянці, відведеній під будівництво, ще необхідно провести слідчі дії. А до того ми спільно з Управлінням спецрозслідувань ГПУ на брифінгу заявили про координацію наших дій у розслідуванні справ Майдану та спорудженні меморіалу.

На завершення слідчих експериментів на цій території ГПУ відводила до 3 місяців часу. Потім строки постійно відтягувалися. Провівши тим часом усі тендерні процедури щодо визначення генпідрядника з проєктування і підписавши угоду із затвердженим графіком робіт, Музей виконав усі можливі на той час зобов'язання, покладені на нього як замовника проєктування і будівництва меморіалу.

Аж раптом виявилося, що ділянка заарештована. У листопаді 2018-го Уряд доручив різним інстанціям, включно з ГПУ, інформувати про закінчення слідчих дій, зняття арешту та підготовку до будівництва. У грудні ГПУ повідомила Музей про завершення слідчих експериментів у нижній частині алеї.

Відповідно до розпорядження Кабміну, Музей перерахував Генпідряднику аванс на закупівлю матеріалів, щоб у лютому 2019 року відкрити на алеї Героїв Небесної Сотні першу чергу – гранітну стелу, а до річниці початку Революції Гідності – весь меморіал.

Примітно, що в листуванні з нами Генпрокуратура дякувала за сприяння у проведенні слідчих дій, адже наш генпідрядник власним коштом будував макети транспортних засобів і барикад задля відтворення місцевості.

 

У тій синергії ми сподівалися незабаром розпочати будівництво. У січні 2019-го зареєстрували в Державній архітектурній будівельній інспекції повідомлення про початок підготовчих робіт та відкрили картку на тимчасове порушення благоустрою.

У лютому Печерський районний суд зняв арешт із ділянок. У цей час генпідрядник здійснював підготовчі роботи та закуповував матеріали, зокрема граніт для пам'ятних стел і липи для алеї.

У травні 2019-го ми оголосили на брифінгу з Міністром культури, що ведемо підготовчі роботи. Й одразу отримали від керівника Управління спецрозслідувань ГПУ листа про нові терміни проведення слідчих експериментів вже до червня, а згодом – до кінця року.

А у червні 2019 року ухвалою Апеляційного суду Києва накладено арешт на земельні ділянки під меморіал "на невизначений термін" і з забороною вчиняти там будь-які дії. Це заблокувало будівництво меморіалу, зробивши заручниками і музей, і генпідрядника, і громадськість країни.

Ми два роки зверталися до керівництва Кабміну, різних міністерств і відомств, до держказначейства і навіть до Президента України з проханням вирішити ситуацію, яка понад компетенцією Музею. Оскільки Музей не вповноважений вирішувати, будувати чи не будувати, не може впливати на завершення слідства і звершення правосуддя у справах Майдану. Можемо лише сприяти цьому, і зі свого боку зробили все необхідне.

Насторожує, що криза, яка виникла не з вини музею, стала приводом для інформаційних атак і політичних маніпуляцій з боку антиукраїнських сил. Правоохоронці прийшли до нас із обшуками, обґрунтувавши це начебто розкраданням коштів.

На сьогодні жодних обвинувачень нам не висунуто, тривають економічні експертизи. Ми зацікавлені в об'єктивному і швидкому розслідуванні в межах цього кримінального провадження, адже ця ситуація нас обурює – ми діяли винятково у межах закону, всі закуплені генпідрядником матеріали – наявні та дбайливо зберігаються.

На одну з таких локацій ми сьогодні і запросили журналістів, сподіваючись, що ця ситуація набуде ширшого розголосу та швидкого врегулювання.

Микола Глущенко. «Художник» за фахом і оперативним псевдонімом розвідки

17 вересня відзначається 120-річчя від дня народження художника Миколи Глущенка. Його життя було сповнене багатьох феєричних подій, несподіваних драматичних поворотів долі і численних загадок. Окремі епізоди з його біографії породили низку легенд, які й досі бентежать уяву численних поціновувачів, мистецтвознавців, кінематографістів, письменників. Розсекречені, досі невідомі документи із Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу розставити певні акценти у всьому цьому і пролити світло на утаємничені сторінки життя митця.

Лем. Життя не з цієї землі

«Лем. Життя не з цієї землі» — це не лише біографія Станіслава Лема, а й драматична й чесна розповідь про складну історію Центрально-Східної Європи, у якій одне з чільних місць посідає Львів першої половини ХХ століття.

Дослідження демографічних втрат унаслідок Голодомору як злочин?

В історії України було немало трагічних подій, але саме Голодомор 1932—1933 рр. залишається предметом гарячих дискусій та обговорень. І стосується це не стільки сутнісної характеристики Голодомору як геноциду Українського народу, що вже визнано в Україні на законодавчому рівні, скільки полеміки стосовно кількості втрат унаслідок Голодомору і намагання окремих істориків та юристів нав’язати саме число втрат у 7—10, а тепер вже 10—12 мільйонів як незаперечну істину, що не підлягає обговоренню.

Митці і КҐБ: скелети у шафі художника Миколи Глущенка

Попри «білий» бекграунд та декаду богемного життя в Парижі, Художнику вдалося побудувати успішну кар’єру у Радянському Союзі. Його не репресували після повернення з-за кордону у тридцятих, як-то часто відбувалося з іншими поверненцями. Натомість Глущенка часто відправляли в закордонні відрядження, він вільно зустрічався з іноземцями, які приїжджали до країни Рад, супроводжував дипломатичні візити, спокійно надсилав листи за межі СРСР та отримував посилки з іноземними книгами.