Українців Чикаго запрошують прибрати на українському кладовищі

Комісія у справах Родини і Мирян єпархії Святого Миколая у Чикаго звертається з проханням допомогти у благодійній акції прибирання і упорядкування могил на цвинтарі Святого Миколая, які з різних причин немає кому доглядати

Українська католицька парафія Святого Миколая була заснована 28-го січня 1906 року. Перше поховання на кладовищі відбулося 2-го квітня 1906 р.

На кладовищі хоронять померлих з українських католицьких парафій: Собору Святого Миколая, Церкви Володимира та Ольги, Церкви Святого Йосифа Обручника (Камберленд), Церкви Непорочного Зачаття (Палатайн) та Церкви Різдва Пресвятої Богородиці (Пейлос-Парк).

На сьогоднішній день налічується приблизно 8 300 поховань. Частину з тих поховань ніхто не доглядає. 

24 липня о 10 годині ранку за місцевим часом відбудеться благодійна акція з прибирання занедбаних могил. 

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.