Дробович: заборона в Росії критикувати «офіційну версію» історії веде до тоталітаризму

Намагання Росії переписати історію і заборонити раціональну критику суперечливих питань історії всередині країни є шляхом до тоталітаризму

На цьому в інтерв'ю Укрінформу наголосив голова Українського інституту національної пам'яті (УІНП) Антон Дробович, коментуючи прийняття Держдумою Росії закону про фактичне переслідування осіб за прирівнювання Третього Рейху до СРСР.

 

"Спроби Росії переписати історію є жалюгідними, і чим далі, тим більше людей це розумітимуть. Заборона на думку та раціональну критику – це шлях до тоталітаризму. Фахівці у колишніх країнах соцтабору, а також в ЄС розуміють – що це означає і до чого веде. На мою думку, це не матиме добрих наслідків для росіян. Цей сумнівний нормативний акт, крім того, що зашкодить академічній свободі, наразі викликає лише подив щодо рівня якості й осмисленості законотворення в Російській Федерації", - підкреслив Дробович.

За його словами, Україна послідовно підтримує Польщу в боротьбі за історичну справедливість і правду. Відтак напад на Польщу спочатку Третього Рейху 1 вересня, а потім СРСР 17 вересня український історик назвав "співучастю у розв'язанні Другої світової війни".

Дробович підкреслив, що встановлення Білоруссю у день нападу СРСР на Польщу 17 вересня нового національного свята – Дня національної єдності – є негідним вчинком.

"Встановлюючи таке свято, Білорусь демонструє, що на рівні державної ідеології продовжує рухатися в руслі радянської та сучасної російської історичної парадигми", - констатував Дробович.

Голова УІНП підкреслив, що російська влада своїми наративами переважно отруює власне населення.

"Однак як тільки це виходить за межі Росії й потрапляє в наш інформаційний простір, то ми – спільно з іншими партнерськими інституціями, які займаються збереженням і відновленням історичної пам'яті в Польщі, Литві, Чехії тощо – координуємося і захищаємося в рамках Платформи європейської пам'яті та сумління", - резюмував голова УІНП.

Теми

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.