У Києві відкрили резонансну виставку «Пектораль. Знахідка століття»

Виставку «Пектораль. Знахідка століття», приурочену до 50-річчя віднайдення унікальної пам’ятки скіфо-античного мистецтва – Золотої пекторалі, відкрили у Музеї історичних коштовностей України

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, учасники відкриття нагадали, що 50 років тому, у 1971 році, експедиція Інституту археології під керівництвом Бориса Мозолевського досліджувала курган Товста Могила поблизу м. Орджонікідзе, нині м. Покров, що на Дніпропетровщині. Саме тут 21 червня була знайдена прикраса, яка згодом стала найвідомішою археологічною знахідкою України – золота пектораль.

 

"Дуже важко, мабуть, неможливо, порівнювати різні світові раритети, які є у кожній країні. Але мені здається, що немає унікальнішої речі для України, ніж пектораль. На сьогодні немає нічого кращого. І не випадковим є те, що саме пектораль є складовим елементом багатьох відомих брендів в Україні, зокрема нашого партнера – Інституту археології", - підкреслив на відкритті генеральний директор Національного музею історії України Федір Андрощук.

Він зазначив, що до цієї дати готувалися рік, і сьогоднішній івент складається з двох частин – виставки і книжки "Симфонія пекторалі", що вийшла у видавництві "Мистецтво", в якій можна побачити всі маленькі деталі скіфського світу і переконатися, яке чудо зберігається в Україні.

Андрощук додав, що виставка є результатом роботи великої команди, зокрема, багато реставраційної роботи було зроблено для того, щоб вона відбулася.

Своєю чергою заступниця міністра культури та інформаційної політики Світлана Фоменко зауважила, що зараз дуже складний час, і міністерство не завжди має можливість підтримати і реалізувати такий достойний проєкт.

"А я безумовно вважаю, що цей проєкт достойний і матиме великий успіх серед відвідувачів і науковців. І я дуже пишаюсь, що ми змогли допомогти", - підкреслила Фоменко.

Про роботу над виставкою розповіла кураторка виставки, завідувачка відділу історії ювелірного мистецтва в Україні Музею історичних коштовностей, археолог, яка брала участь в експедиціях разом із Борисом Мозолевським, Любов Клочко.

експонати на виставці розміщені за хронологією їх знайдення під час дослідження кургану, в якому була похована знатна скіфська сім'я. Можна побачити унікальні артефакти з кургану Товста Могила, які ніколи раніше не представляли широкій аудиторії. Це предмети кочового побуту, зброя, посуд, оздоби спорядження коней, коштовні прикраси скіфського вбрання. Центральний експонат виставки - оригінал пекторалі.

Організатори виставки - Міністерство культури та інформаційної політики, Інститут археології НАН України; Музей історичних коштовностей України (філія Національного музею історії України).

Виставка для відвідувачів відкривається 31 липня і працюватиме до 31 жовтня.

Адреса: вул. Лаврська, 9, корп. 12, Музей історичних коштовностей України.

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.