Онлайн-виставка: Проголошення незалежності України очима фотографа Карла Цудліна

Чеський центр у Києві запрошує відвідати онлайн-виставку чеського фотографа Карла Цудліна, який 30 років тому став свідком проголошення незалежності України.

Про це йдеться у повідомленні на сайті Центру.

 

"Хлопці, заспокойтесь, це всього лише кінець комунізму" - згадує 1991 рік в Україні фотограф Карел Цудлін:

"У червні 1991 року останній радянський солдат залишив Чехословаччину. Окупація закінчилася. Відхід радянської армії ми, разом з Войтою Дукатом, чудовим фотографом і режисером родом з Брно, який з 1968 року живе в еміграції в Нідерландах, записували та фотографували.

У серпні 1991 року ми вирішили здійснити довшу подорож до Радянського Союзу та фотографувати повсякденне життя звичайних людей. 19 серпня ми виїхали зі Зліна. Ввечері на заправці у східній Словаччині ми дізнались, що в Москві відбувся переворот. Ми почали налаштовувати транзисторне радіо і прибули на кордон пізно ввечері. Там нікого не було.

Прикордонники запитали, чи ми часом не журналісти, і після швидкого виконання формальностей ми о 21:30 опинились в центрі Ужгорода. Ми ніколи не реєструвалися на кордоні так швидко. Ми готували вечерю на стоянці в центрі міста, і раптом прямо біля нас зупинилася машина марки "Победа".

З неї вийшов десь 60-річний пан, який, видно, саме повертався з рибалки. Ми запитали у нього, які новини. Він відповів: "Хлопці, заспокойтесь, це всього лише кінець комунізму". Вранці ми продовжували свою подорож, по дорозі мали багато пригод і налагодили дружні стосунки, які тривали багато років.

Ми дісталися до Києва 22 серпня вночі, припаркували машину в парку, і там же заночували. Наступного дня ми опинилися в центрі подій. На демонстраціях ми зустріли місцевого фотографа, він запросив нас до свого дому і десь 6 наступних днів ми провели на вулицях у центрі, де проходили демонстрації.

У моїх замітках: 24.8.1991: ...крики, ентузіазм, плач, обійми молодих і старих...

Вся атмосфера трохи нагадувала нашу оксамитову революцію в листопаді 1989 року. Ми не помітили жодного насильства. Наприкінці серпня ми виїхали з Києва на схід, а потім через південь, з невеликою зупинкою в Молдові, поверталися до Чехословаччини.

Атмосфера розкришеної імперії та зустрічі з людьми в містах і селах схвилювали нас, і ми дуже часто почали їздити до України. За 30 років я відвідав її більше 40 разів. І хоча я був у Києві під час Помаранчевої революції, а пізніше й на Майдані, моїм головним інтересом була не політика, а повсякденне життя".


Карел Цудлін. 1997–2003 був одним із офіційних фотографів президента Вацлава Гавла. Його основним інтересом завжди була документальна фотографія, працює циклами.

У 2015-2016 рр. був керівником студії документальної фотографії у FAMU, в 2016 р. був обраним на посаду доцента.

Організував десятки персональних виставок у Чехії та за кордоном. Лауреат премії Revolver Revue та 17 нагород в Czech press photo. Член групи 400ASA. Автор та співавтор багатьох фотокниг.

Співпрацює з друкарнями та видавництвами, телебаченнями та кінопродукціями, в Чехії та за кордоном, також працює викладачем.


Подивитися на онлайн-виставку можете за посиланням.


Виставка триватиме до 4.09

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.