Спецпроект

Музей Голодомору запише свідчення очевидців у 10 областях

Уже вдруге Музей Голодомору вирушив у масштабну експедицію Україною, щоб записати свідчення тих, хто пережив страшні 1932-1933 роки.

Про це повідомляє пресслужба музею.

 
Свідки Голодомору: Микола Онищенко, Зіновій Масло і Тамара Бедренко біля Музею Голодомору в Києві
фото: уніан

"Експедиція, яка загалом охопить 10 областей України, має велике значення для збереження пам'яті про геноцид українців. Саме зараз ми маємо останню можливість доповнити джерельну базу для вивчення Голодомору історіями свідків з перших уст.

Також експедиційна команда фіксує місця масового поховання жертв геноциду. На цих місцях будували заводи, стадіони, інколи вони перетворювалися на пустирі, адже комуністичний тоталітарний режим десятиліттями намагався приховати правду.

Фіксування таких місць важливе для відновлення історичної справедливості. Музей робить усе можливе для поширення правди про геноцид українців і масові штучні голоди 1921-1923 років, 1946-1947 років", - сказала заступниця директорки Музею Голодомору Юлія Коцур.

Як зазначається, що команда планує відвідати Донецьку, Луганську, Миколаївську та Херсонську області.

За словами музейників, очевидців Голодомору (а їм зараз щонайменше 90 років) залишилося дуже мало, і саме тому їхні спогади такі цінні. Під час попередньої експедиції за 18 днів команда проїхала майже 5000 кілометрів, відвідала 64 населені пункти, де записала 87 історій з очевидцями Голодомору.

Побувала в містах-мільйонниках, в районних центрах, в маленьких селах, де зараз залишилося всього кілька мешканців, у Дніпропетровській, Запорізькій, Полтавській, Харківській, Вінницькій та Хмельницькій областях. Найстарший свідок Голодомору, з яким вдалося поспілкуватися, - Ганна Тодосівна Губіцька з міста Деражня Хмельницької області, якій цьогоріч у грудні виповниться 102 роки.

Також учасники експедицій записують інтерв'ю з місцевими краєзнавцями і збирають експонати для другої черги музею.

Проєкт "Голодомор: мозаїка історії. Невідомі сторінки" втілюється за підтримки Українського культурного фонду.

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.