АНОНС: Показ документального фільму «Уламки»

У Національному музеї історії України у Другій світовій війні в межах виставкового проєкту «Український Схід» відбудеться показ документального фільму «Уламки», створеного знімальним цехом Артура Якубова.

Про це "Історичній правді" повідомили у пресслужбі Музею.

 

Глядачі познайомляться з маленькими героями, які втратили важливу частину свого життя через бойові дії на Сході України. Їхні оповіді розкривають сувору дійсність прифронтового містечка та безмежну трагедію людської долі.

Також буде продемонстровано місця глибокого тилу, де війна, наче і не ступала, а все одно лишила свої криваві сліди. У фільмі постає невидима сторона оточуючого нас життя, де діти і небайдужі дорослі долають труднощі, що стають їм на шляху.

Як відомо, прифронтова територія Сходу України нині є замінованою, що наражає на небезпеку понад 220 тисяч дітей. За період воєнних дій правозахисними організаціями зафіксовано не менше ніж півтора десятка військових об'єктів і об'єктів збройних груп, які розміщувалися у межах 500 м від дитячих садків та шкіл або прямо на їхній території.

У перший клас шкіл прифронтової зони пішли діти, які народилися й виросли під звуки війни. Вони жили в будинках, у які щомиті міг влучити снаряд, ходять до школи, де вікна, закладені мішками з піском. Хіба це дитинство? Більшість дітей зі Сходу не уявляють іншої реальності та безпечніших умов життя.


Документальна стрічка, створена за підтримки Державного агентства України з питань кіно, занурює нас у світ зламаного дитинства.


Час: 19 вересня, неділя, 11:00


Місце:
м. Київ, вул. Лаврська, 27, Головна експозиція Музею


Контакти організаторів:

Тел. 097 168 86 57 Жанна Очеретяна – акредитація ЗМІ.

e-mail: warmuseum.kiev@gmail.com

Томаш Ґарріґ Масарик: Президент-визволитель

В аудиторії празького університету шуміли студенти. Молоді люди відмовлялися спілкуватися зі своїм викладачем – професором філософії Томашем Масариком. Викладач писав крейдою на дошці свої звернення, однак у відповідь чув лише свист студентів, які таким чином бойкотували його лекцію. На дітей Масарика нападали дорогою до школи, а дружина Шарлотта стала ціллю насмішок та презирства. Сам Масарик отримав ярлик «зрадника» та «єврейського агента». На дворі був 1900 рік і в Празі вирувала антисемітська «Гілснеріада». Протягом наступних двадцяти років Томаш Масарик зі «зрадника» перетворився на «батька нації» та «президента визволителя».

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка