В Познані впорядкували могилу підполковника УНР

Нещодавно на православному цвинтарі у польському місті Познань було виявлено могилу підполковника Армії УНР Володимира Василіва.

Нещодавно на православному цвинтарі у польському місті Познань було виявлено могилу підполковника Армії УНР Володимира Василіва.

 

За даними бази даних "Імена самостійної України" Володимир Василів народився 10 жовтня 1893 року у Кременці. Служив підполковником Окремої кінної дивізії. Після завершення революції проживав у Познані. Помер 13 березня 1930 року.

Після переговорів з відповідними установами, ініціативна група, якою керує магістр історії Марта Худзік, отримала дозвіл впорядкувати могилу.

4 вересня українці Познаня прибрали поховання від сміття, висадили квіти, очистили надгробок.

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.