Спецпроект

Свідомо завищуючи кількість жертв Голодомору, ми применшуємо здатність українців до боротьби і виживання – історик

Свідомо завищуючи кількість жертв Голодомору ми применшуємо здатність українців до боротьби і виживання. Українців винищували і іншими способами, про це важливо пам’ятати.

Про це заявив Кирило Галушко, кандидат історичних наук, координатор громадського проєкту "Лікбез. Історичний фронт", співробітник Інституту історії України НАНУ.

 

Під час прес-брифінгу в прес-центрі Українського кризового медіа-центру він розповів про те, що наукова спільнота занепокоєна питанням фальсифікації кількості жертв Голодомору 1932-1933 років. Він наголосив, що сьогодні в інформаційному просторі лунають різні, переважно завищенні і необґрунтовані, цифри жертв.

Це може як дискредитувати українську науку, так і підривати доказову базу для звинувачень на адресу Кремля у системному знищенні українців протягом багатьох десятиліть.

"Для багатьох наших сучасників не є зрозумілою методологія підрахунку жертв Голодомору. Переважна кількість українців визнає голод геноцидом. Проте дехто вважає що чим більша буде кількість зазначених жертв – тим швидше вдасться довести злочини Кремля.

Визнання геноциду не залежить від кількості жертв. Найбільше важать докази. Якщо ми будемо свідомо збільшувати кількість жертв – це тільки буде дискредитувати наші дії на шляху до світового визнання Голодомору геноцидом", – додав Геннадій Єфіменко, кандидат історичних наук, представник громадського проєкту "Лікбез. Історичний фронт", співробітник Інституту історії України НАНУ.

 

Спікери зазначили,що після 2008 року оцінки різних демографів коливалися від 2,5 до 5 млн жертв Голодомору 1932-1933 років, а попри теперішню доступність джерел зараз дуже важко встановити реальну цифру. Вони не виключають, що ті, хто свідомо завищують ці дані – діють в інтересах Кремля.

"Важливо не робити з пам’яті божество", - Євгеній Стасіневич

Публічне інтерв'ю з літературним критиком Євгенієм Стасіневичем у рамках виставки ГОЛОСИ Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Отруєння. Фрагменти книжки Віктора Ющенка"Недержавні таємниці. Нотатки на берегах пам’яті"

Фрагменти автобіографічної книжки третього Президента України.

Андрій Бандера. Батька – за сина

У справі оперативної розробки Степана Бандери, яка зберігається в архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України, є низка документів, які стосуються його батька – отця Андрія. Це драматична історія того, як чекісти перекладали свою ненависть до одного з лідерів українського визвольного руху на його близьких родичів.

"Примус до підданства". Перша спроба

"В ліжку з ведемедем. Сусідство з Росією як історичний виклик" - таку назву має нова книжка Олексія Мустафіна, що готується до виходу у видавництві "Фабула". Є в ній глава, присвячена експансії Російської імперії на Кавказі. Зокрема, й в часи правління у Картлі Іраклія II – царя, якому нинішня влада Грузії хоче встановити пам'ятник у своїй столиці. Чому ця ініціатива викликала таке обурення можна зрозуміти із фрагменту книжки, люб'язно наданому "Історичній правді" Олексієм Мустафіним.