3,5 тисячі документів енкаведистів про боротьбу з УПА доступні в мережі

3,5 тисячі документів Внутрішніх військ НКВД про боротьбу з українським визвольним рухом стали доступними онлайн. Центр досліджень визвольного руху оприлюднив цифрові копії архіву, що був вивезений з України до Росії у 1980-их роках.

Документи доступні на сайті Електронного архіву українського визвольного руху у колекції "ВВ НКВД проти українського визвольного руху 1944-1945 роках".

 

Збірка документів проливає світло на протистояння Внутрішніх військ НКВД Українського округу, штаб якого розташовувався в Рівному, з Організацією українських націоналістів та Українською повстанською армією.

Документи охоплюють події, що мали місце в 1944-45 роках на Волині, Рівненщині, Тернопільщині, Львівщині, Івано-Франківщині. Рідше зустрічаються події, зафіксовані на Житомирщині, Хмельниччині, Вінниччині, території сучасних Румунії та Польщі.

Документи висвітлюють діяльність українських повстанців, містять інформацію про склад та озброєння українського підпілля:

Так, наприклад, до колекції увійшли:

  • Детальні креслення повстанських криївок, зроблені енкаведистами;
  • Списки втрат з боку повстанців;
  • Звітність про захоплену енкаведистами зброю.
 
План-схема криївки українських повстанців у селі Юзівка

Також у документах містяться як плани та вказівки вищого керівництва Внутрішніх військ НКВД щодо боротьби з підпіллям, так і оперативні зведення, детальний аналіз операцій, донесення на окремих службовців.

Така звітність допоможе дослідникам зрозуміти портрет службовця Внутрішніх військ того часу. Приміром, цікавими для вивчення будуть звіти про надзвичайні події та небойові втрати  у лавах ВВ НКВД.

"Оприлюднені документи, безперечно, є цінним історичним джерелом. Вони дають глибоке розуміння того, як відбувалася війна під час війни, коментує декан Історичного факультету ім. Тараса Шевченка, експерт проєкту Іван Патриляк. — Разом із тим, масив документів доводить, що визвольний рух був зовсім не маргінальним явищем, як часто трактувала радянська пропаганда, а на його ліквідацію були кинуті цілі бригади Внутрішніх військ НКВД".

 
Довідка про втрати серед повстанців

Цифрові копії документів, що тепер доступні широкому загалу, мають майже тридцятирічну історію повернення до України.

Нині оригінал архіву, ймовірно, перебуває в Москві. Його було вивезено з України наприкінці 1980-х років. Проте в середині 1990-х українським дослідникам та архівістам вдалося скопіювати близько 400 справ з архіву та повернути в Україну у вигляді мікрофільмів.

Пізніше з плівок було зроблено три копії. Одна з них потрапила до Центру досліджень визвольного руху. Маючи відповідне обладнання, дослідники зробили цифрові копії документів та опублікували онлайн документи, що охоплюють 1944-45 роки. 

 
План проведення операції у Шумському районі


Колекцію з трьох з половиною тисяч документів підготовлено та опубліковано в межах проєкту "Робимо минуле доступним: цифрове повернення вивезених архівів про боротьбу СРСР із визвольним рухом", який реалізує Центр досліджень визвольного руху спільно з Галузевим державним архівом СБУ за підтримки Українського культурного фонду.


Електронний архів (
avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Зараз на сайті вже більше 32 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.


Український культурний фонд — державна установа, створена у 2017 році, на підставі відповідного Закону України, з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Діяльність фонду, згідно чинного законодавства, спрямовується та координується Міністерством культури України. Підтримка проектів Українським культурним фондом здійснюється на конкурсних засадах.

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.