Спецпроект

У Лисичанську вандали зруйнували пам’ятний знак жертвам Голокосту

Невідомі вчинили наругу над пам’ятним знаком жертвам Голокосту на кладовищі в Лисичанську на Луганщині.

Про це в Фейсбуці повідомила Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація.

 

"Пам'ятний знак жертвам серед єврейського населення, які загинули у місті Лисичанськ під час Другої світової війни, що розташований на міському цвинтарі "Зелений гай", було знову зруйновано. Наразі на місці події працює слідчо-оперативна група відділу поліції Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області", - йдеться у повідомленні.

 

Лисичанська МВЦА нагадує, що на початку грудня минулого року саме цей пам'ятний знак вже було зруйновано. За кошти небайдужих громадян міста був виготовлений та встановлений новий пам'ятний знак.

Зазначається, що це сталося незадовго до Дня пам'яті жертв Голокосту, який вся міжнародна спільнота відзначає 27 січня.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.