Музеї Голокосту у світі засуджують дії РФ в Україні

17 музеїв Голокосту з чотирьох країн засудили акти жорстокості Росії в Україні та підтримали міжнародне розслідування військових злочинів і геноциду

17 музеїв Голокосту з США, Канади, Великої Британії та ПАР висловили різке засудження військових злочинів російських збройних сил щодо громадян України.

Ця заява з'явилася як відповідь на повідомлення про масові поховання та акти жорстокості стосовно українських громадян.

Представники музеїв Голокосту висловилися за Міжнародний кримінальний суд, який розслідує звинувачення в геноциді з боку російських військових проти українського народу.

У спільній заяві музеї Голокосту заявляють про свою місію зберігати пам'ять про добрі та жахливі вчинки людства, згадують "Голокост від куль", який вчинили нацисти в Україні 80 років тому, а також закликають уряди у всьому світі зупинити злочини, які вчиняють російські військові.

 

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.