Музеї Голокосту у світі засуджують дії РФ в Україні

17 музеїв Голокосту з чотирьох країн засудили акти жорстокості Росії в Україні та підтримали міжнародне розслідування військових злочинів і геноциду

17 музеїв Голокосту з США, Канади, Великої Британії та ПАР висловили різке засудження військових злочинів російських збройних сил щодо громадян України.

Ця заява з'явилася як відповідь на повідомлення про масові поховання та акти жорстокості стосовно українських громадян.

Представники музеїв Голокосту висловилися за Міжнародний кримінальний суд, який розслідує звинувачення в геноциді з боку російських військових проти українського народу.

У спільній заяві музеї Голокосту заявляють про свою місію зберігати пам'ять про добрі та жахливі вчинки людства, згадують "Голокост від куль", який вчинили нацисти в Україні 80 років тому, а також закликають уряди у всьому світі зупинити злочини, які вчиняють російські військові.

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.