Російські історики скаржаться один на одного в поліцію

Об'єктом переслідувань стала україністка Тетяна Таїрова-Яковлєва

Професор Інституту історії Санкт-Петербурзького університету Володимир Василик написав скаргу в ректорат на співробітницю цього ж університету, україністку Тетяну Таїрову-Яковлєву за її відеозвернення до українців з приводу війни Росії проти України.

Заступник ректора з безпеки Санкт-Петербурзького університету Дмитро Грязнов переслав цю скаргу до поліції, про що було офіційно повідомлено прес-службою університету. Однак, через деякий час з повідомлення зникло прізвище скаржника.

А минулого тижня невідома студентка знайшла у забороненій в Україні та, напевно, одній з небагатьох легальних в Росії соцмереж сторінку одіозного викладача Санкт-Петербурзького університету Межевича, де він викладає людиноненависницькі, некрофільські та українофобні пости. Скаргу студентки ректорат також перенаправив до полції. Результати розгляду невідомі, але Межевич й надалі працює в університеті.

 
Професор Василик є дияконом РПЦ та сталіністом за переконаннями

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.