Під час будівництва дороги в Петербурзі частково зруйнували військове поховання. ФОТО

У Санкт-Петербурзі під час будівництва дорожної розв’язки в Пушкінському районі частково зруйнували офіційне військове поховання.

Площа конгломерату з біля 100 могил складає гектар, пише сайт "Такие дела". Як повідомив місцевий історик Олександр Скробач, влада знала про брастьку могилу, однак, попри це, видала дозвіл на роботи.

За словами Скробача, що також очолює пошуковий загін, під час земляних робіт за допомогою бульдозера будівельники наткнулися на рештки бійців. Чатсину останків забрав на експертизу Слідчий комітет РФ, а доля інших невідома.

Фото: Олександр Скробач 

У даний час будівництво продовжується, незважаючи на виявлене поховання. Захистом кладовища, за словами історика й пошуковця, займаються Пушкінський військкомат і культурний сектор з увіковічнення пам’яті загиблих захисників Вітчизни, а також волонтери.

"Тим, хто будує, це все одно, — бідкається Скробач. — Це справа кричуща… З’ясовується, що у будівельників немає ані проекту, ані дозволу на роботи – тільки дозвіл на встановлення паркану. Вони кажуть, що захоронень немає взагалі, а коли ми показуємо документи від військкомату про захоронення, заявляють, що ці документи сфальсифіковані".

План будівництва поверх плану кладовища. Жовтим кольором позначене те місце, яке буде зруйноване. Фото: Олександр Скробач 

Працівник військового комісаріату Пушкінського і Колпінського районів Санкт-Петербурга Ігор Ткачук повідомив, що на нараді, яка відбулася в адміністрації Пушкінського району, не було пред’явлено документів на будівництво дороги.

"На сьогоднішній день ніхто не бачив дозволу, виданого державним центром експертизи і контроля Санкт-Петербурга на проведення земляних робіт", — сказав Ткачук.

Депутат Законодавчих зборів Санкт-Петербурга Борис Вишневський спрямував губернатору Георгію Полтавченку звернення з проханням зупинити роботи. Депутат запропонував владі змінити проект траси у випадку, якщо інформація про поховання підтвердиться.

Влада міста і району поки ніяк офіційно не прокоментували ситуацію.

Як повідомлялося, у Львові завершили ексгумацію тіл 175 німецьких солдатів Другої світової війни.

Ярослав Гайвас. Провідний діяч ОУН, розвідник, журналіст

Ярослав Гайвас належав до особливої категорії об’єктів оперативної розробки органів нквс / кдб – ідейних, переконаних, грамотних, добре підготовлених для підпільної роботи, які здобули хорошу освіту й пройшли велику школу боротьби, конспірації, перебування в тюрмах і таборах. Таких, на думку чекістів, не можна було ані завербувати, ані схилити до відмови від антирадянської діяльності. Тож їх мали тримати в полі зору і вигадувати способи, як мінімізувати активність.

Полковник Альфред Бізанц. Нотатки з внутрішньої тюрми мдб урср

Доля Альфреда Бізанца схожа з історією австрійського ерцгерцога Вільгельма Франца фон Габсбурга-Лотрінґена, відомого як Василь Вишиваний, який став полковником Легіону УСС і зіграв помітну роль в українському національно-визвольному русі. Той так само починав успішну кар'єру в австро-угорській армії, потім командував різними формуваннями у складі Української галицької армії та Армії УНР, після завершення Другої світової був схоплений працівниками СМЕРШ у Відні, доправлений для провадження слідства до Києва та обвинувачений у співпраці з низкою іноземних розвідок.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.