Світ реагує на антисемітські заяви Лаврова

Україна, Ізраїль, США гостро відреагують на слова Лаврова про євреїв як найбільших антисемітів

Нещодавно керівник МЗС РФ Сергій Лавров в інтерв'ю заявив, що Адольф Гітлер мав єврейську кров, а найзатятіші антисеміти, як правило, євреї. 

 

Це висловлювання викликало хвилю обурення світових політиків.

Міністр закордонних справ Ізраїлю Яїр Лапід у Twitter написав: "Висловлювання Лаврова – це обурлива та непробачна заява, а також жахлива історична помилка. Євреї не вбивали себе під час Голокосту. Найнижчий рівень расизму щодо євреїв – це звинувачувати самих євреїв у антисемітизмі".

Президент Володимир Зеленський:

"Вчора, наприклад, міністр закордонних справ РФ відкрито і не соромлячись сказав, що найбільші антисеміти нібито серед самих євреїв і що нібито Гітлер мав єврейську кров. Як взагалі можна було таке сказати напередодні річниці перемоги над нацизмом? Ці слова означають, що найвищий дипломат Росії перекладає на єврейських народ провину за злочини нацистів. Немає слів.

Звичайно, сьогодні з приводу цих слів великий скандал в Ізраїлі. Але ніхто не чує заперечень або виправдань з Москви. Там мовчать, а значить, погоджуються з тим, що сказав їхній міністр закордонних справ.

Після російського ракетного удару по Бабиному Яру в Києві, після пошкодженої обстрілами менори на місці масових розстрілів у Дробицькому яру поблизу Харкова, після загибелі від російських обстрілів звичайних людей, які пережили нацистську окупацію і нацистські концтабори такий антисемітський випад їхнього міністра означає, що в керівництві Росії забули всі уроки Другої світової війни. А може, ніколи і не вчили тих уроків.

А тому питання – чи залишиться посол Ізраїлю в Москві, знаючи таку їхню позицію, чи залишаться відносини з Росією, як зазвичай?".

Офіційний представник Державного департаменту США Нед Прайс:

"Заява міністра закордонних справ Лаврова дійсно є проявом найнижчої форми расизму, найнижчої форми пропаганди, найнижчої форми підступної брехні".


Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".