АНОНС: лекція "Російськомовні України: російська мова, українська ідентичність"

Українське товариство Кембриджського університету організовує серію публічних лекцій про якнайширше визначену інструменталізацію історії у контексті російсько-української війни

У четвер, 1 червня, о о 18.00 (за Лондоном; це 20.00 за Києвом) Українське товариство Кембриджського університету (@Cambridge University Ukrainian Society) організовує публічну лекцію професора Володимира Кулика "Російськомовні України: російська мова, українська ідентичність" ('Ukraine's Russian-Speakers: Russian Language, Ukrainian Identity').

 

Володимир Кулик обговорюватиме співвідношення між мовою та ідентичністю в сучасній Україні, з особливою увагою до людей, які в повсякденному житті розмовляють переважно російською. Він продемонструє, що, хоча вибір мови та ідентичності громадян України певною мірою співвідноситься, вони аж ніяк не збігаються.

Хоча більшість українців різною мірою використовують як українську, так і російську мови, багато хто віддає перевагу одній із них і можуть використовувати її в більшості ситуацій без серйозних обмежень. У той же час люди, які переважно покладаються на російську мову, все частіше ідентифікуються як українці, зміна ідентичності, яка не обов'язково призводить до радикальних змін у мовній практиці.

Повномасштабна війна з Росією спонукає людей як сильніше ідентифікувати себе з Україною, так і активніше використовувати її національну мову, але перший зсув набагато більш виражений, ніж другий.

Приєднатись до лекції можна за лінком.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?