Мінкульт надав роз'яснення щодо дерусифікації, декомунізації та деколонізації

Громади подали лише сім запитів на виключення радянських пам'ятників з реєстрів пам'яток

Нещодавно ініціатива "Декомунізація. Україна" звернула увагу Міністерства культури та інформаційної політики, що громади відмовляються демонтувати радянські пам'ятники через відсутність дозволів з боку міністерства.

Так, наразі не демонтовано пам'ятник Суровову в Ізмаїлі, пам'ятник Котовському і двом будьонівцям у місті Біляївка на Одещині та інші.

 

Міністерство відреагувало на критику та опублікувало ро'язнення. Чиновники стверджують, що до них впродовж останніх місяців надійшло лише сім звернень щодо виключення або невнесення з/до Державного реєстру нерухомих пам'яток України тих чи інших об'єктів. По одному випадку - щодо могил Богомолова та Дундича у парках Рівного - уже надано дозвіл та підписано відповідний наказ.

По інших тривають бюрократичні процедури.

Також МКІП повідомило про створення Ради при МКІП та УІНП. Це дорадчий орган, що опікуватиметься питаннями дерусифікації, декомунізації та деколонізації.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.