Спецпроект

У Національному музеї Голодомору - зміна керівництва

Попередня директорка - Олеся Стасюк - звільнена

20 липня 2022 року виконуючою обов'язки Генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду призначено Лесю Гасиджак (Наказ №318-к Міністра культури та інформаційної політики України від 19.07.2022 р).

Вона виконуватиме обов'язки Генерального директора до призначення Генерального директора, якого буде обрано на конкурсній основі згідно з Законом України №955-VIII після припинення дії "воєнного стану".

Попередня директорка - Олеся Стасюк - була звинувачена у плагіаті та некомпетентності.

Відкритий лист фахових істориків щодо присудження наукового ступеня доктора історичних наук Олесі Олександрівні Стасюк

Гасиджак Леся (1982) – кандидатка історичних наук, етнологиня, музеологиня. Вищу освіту здобула на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

У 2008 - 2014 рр. працювала в ГО "Український центр розвитку музейної справи", відповідаючи за інформаційно-аналітичну роботу, була редакторкою веб-порталу "Музейний простір".

Практичний досвід музейної роботи також здобувала в роботі за сумісництвом у кількох національних музеях м. Києва. У 2015-2019 рр. (з перервами) працювала першим заступником Генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду. У 2019-2021 рр. очолювала БО "Міжнародний благодійний фонд Музею Голодомору".

 

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.

Винуватці Абхазької війни

Ця війна забрала життя близько 4000 людей з абхазької сторони та близько 12-15 тисяч з грузинської. Понад 300 тисяч мешканців Абхазії, переважно грузини, стали біженцями. В їх будинках зараз живуть абхази. Вони продають ці будинки громадянам Росії як свою власність. І це, здебільшого, вина трьох людей