У Вінниці покажуть виставку про справжню середньовічну історію українського півдня

У Вінницькому обласному краєзнавчому музеї 7 липня відкриється виставка «Лендарт і археологія: Україна-Литва», яка розповідає справжню середньовічну історію півдня країни й розвінчує пропагандистські міфи про так звану «новоросію»

Про це повідомляє Укрінформ.

 

На виставці демонструватимуться унікальні артефакти – знахідки Південної середньовічної експедиції Інституту археології НАН України, яка з 2016 року щороку проходила в Тягині Херсонської області. Проєкт представляють організації з Херсона – Центр культурного розвитку "Тотем" і "Культурний центр Україна-Литва".

"За останні роки саме Тягинь подарувала відкриття, які стали знаковими не лише для науки, але й для всієї України, адже вони відновлюють справжню середньовічну історію Півдня. Литовські артефакти, монети часів Улусу Джучі, Кримського ханства і Польщі, прекрасний посуд. І, звісно, неймовірна знахідка 2021 року – булава 15-го століття, символ нашої влади і державності, який було знайдено в 30-ту річницю Незалежності України", - повідомила голова "Культурного центру Україна-Литва" Наталя Бімбірайте.

 Північному Причорномор'ї задовго до окупації його у XVIII столітті російською імперією жили різні народи, побутували різні культури. А про "цивілізаційну" роль Катерини ІІ взагалі не йдеться, позак високорозвинений центр цивілізації у цих землях був іще у XIV столітті. Тому так звана "новоросія" ніяк не могла бути історичним регіоном, як це стверджує російська пропаганда, позаяк йдеться про окупацію росіянами чужих земель, яка відбувається і наразі.

Спростовують цей міф знахідки Південної середньовічної експедиції, які представлені в експозиції. Напередодні війни їх вдалося вивезти з Херсона, що, власне, їх і врятувало. Частина з них була пошкоджена внаслідок недбалого зберігання, але вже відреставрована.

Експедицію в Тягинь, яка була запланована на 2022 рік, довелося скасувати через військове вторгнення росії. Литовські партнери запропонували не лише значну допомогу для військових та цивільного населення Півдня України, але й запросили вчених та митців взяти участь в археологічній експедиції в Акмянє (Північ Литви). Відтак, на виставці разом з археологічними знахідками можна буде побачити роботи, які створили в Литві українські автори Маргарита Журунова, Богдан Локатир, Анастасія Мусловець, Володимир Ходак.

Поблизу Акмянє археологи досліджували середньовічне місто, яке було повністю зруйноване під час Другої світової війни, і українські митці побачили багато паралелей між цією історією і тим, що зараз відбувається в Україні – зруйновані міста, втрачені родини і будинки. Проте в своїх роботах вони показали не лише трагедію, яка несе з собою війна, але й невідворотність відродження і повернення на свою землю.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.