У Вінниці з Меморіалу Слави демонтували пам'ятник

Прибрали чотириметрових будьонівця, червоногвардійця та червоноармійця

Про це повідомляє Вінницька міська рада.

Центральний пам'ятник Меморіалу Слави, що у Вінниці на площі Європейській, демонтували. А саме прибрали чотириметрових будьонівця, червоногвардійця та червоноармійця.

Дирекція парків та дозвілля територіальної громади, на балансі якої перебували три фігури, передала їх на зберігання філії Вінницького обласного краєзнавчого музею – Історико-меморіальному комплексу пам'яті жертв нацизму.

Скульптурна композиція звеличувала борців за радянську владу, втім радянська ідеологія пов'язала цей пам'ятник з перемогою у Другій світовій війні.

На самому ж меморіалі залишаються захоронення більшовиків та їх прихильників, які воювали проти Армії Української Народної Республіки, відбувалися упродовж 1919-1922 років. Також з 1958 на меморіал із кладовищ Вінниці та Вінниччини почали перепоховувати прах червоноармійців - учасників подій Другої світової війни.

 

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.