Радянський пам'ятник на Прикарпатті спробували перетворити на пам'ятник ЗСУ

Перефарбований в українські кольори радянський пам'ятник все одно залишається радянським

У селі Копанки Калуського району в Івано-Франківській області перефарбували радянський меморіал і перетворили його на пам'ятник воїнам Збройних сил України.

"У мене вже були певні напрацювання, креслення, який воно матиме вигляд, дизайн. Ми звернулися до одного з підприємств, власником якого є наш односелець. Його працівники очистили меморіал піском, пофарбували стелу в синьо-жовтий і поґрунтували пам'ятник в зелений колір. Опісля звернулися до ще одного підприємця, який помалював солдата в український камуфляж", — говорить староста села Мар'ян Бунга.

Перефарбований і перейменований пам'ятник отримав чимало критичних зауважень.

 

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.