У Києві відкрилася виставка кримськотатарських старожитностей

У Києві у Скарбниці Національного музею історії України представили культурне надбання кримських татар

Про відкриття виставки "MIRAS. Спадщина" повідомляє Укрінформ.

"Ця виставка не тільки про культуру - вона політична, і відповідає на питання "чий Крим?" - і він не російський точно. Він кримськотатарський, поєднаний історичним зв'язком з Україною", - зазначила керівник Служби забезпечення діяльності Кримської платформи Марія Томак.

 

Вона додала, що контекст експозиції - локалізація традиційних кримськотатарських старожитностей в скарбниці України - допомагає спростувати імперські та радянські міфи про півострів.

"Виставка висвітлює історію України та роль кримських татар, на противагу міфам, що Крим начебто не був пов'язаний з Україною, - його подарував Хрущов, що кримськотатарський народ — не корінний народ або що це уламок якихось татар, хоча ми розуміємо, що киримли — це народ, сформований на цьому півострові", - сказала вона.

У залах другого поверху Скарбниці презентовано предмети ювелірного мистецтва й побуту XIХ – початку XX століть, вироблені кримськими татарами. Куратори виставки представили традиційні жіночі головні убори - феси, оздоблені золотим рослинним орнаментом і монетами, пряжки до жіночого пояса - к'уашак - баші, а також малюнки й фото з краєвидами півострова, одяг і весільне обрдове приладдя, зокрема, кисет - нішан кисесі.

"Відношення в сім'ї мають бути паритетними, заснованими на духовності та взаємній повазі між подружжям. Якщо українці кажуть про родове дерево, то кримські татари ведуть мову про дерево сім'ї, яка є тут і зараз", - повідомили в ГО "Алєм" та кураторка виставки Есма Аджієва.

Водночас вона підкреслила, що символи, закладені в орнаменті, "притаманні як українцям, так і кримським татарам, бо вони позначають любов і повагу до батьків - це ті сенси, що нас поєднують".

Аджієва повідомила, що виставка планувалася ще з 17 лютого у межах проєкту "Смисли, що об'єднують". За її словами, війна внесла свої корективи, однак, як говорить народна мудрість кримських татар, терпіння - це золото, а дії - його перлини, тож попри вагання експозиція відбулася й триватиме до 30 червня наступного року. Також кураторка наголосила, що реалізувати ідею допомогла Швейцарія, із якою вони співпрацюють з 2016 року. Ця країна стала першою, зі слів Аджієвої, хто підтримав, зокрема, ГО "Алєм", коли вони переїхали з окупованого півострова.

Посол Швейцарії Клод Вільд зазначив, що чутливість до проблеми кримських татар зумовлена трагічною історією цього народу, який саме на території України зміг вільно самовизначитися.

"Це меншина, у якої була трагічна історія, зокрема за Сталіна і сьогодні - з окупацією Криму. Цей народ має право на існування й самовизначення. Місце, де вони змогли проявити себе, - це сучасна Україна. Історія Швейцарії - теж є певним печворком, цілісність, яка складається з різноманітних клаптиків. І тому ми чутливі до такої проблематики. Ми впевнені, що саме різноманітність робить Україну сильною", - пояснив Віль.

Виставка "Miras. Спадщина" відбулася в межах проєкту ГО "Алєм" "Сенси, що об'єднують", який реалізується за підтримки Швейцарської агенції розвитку та співробітництва. Партнерами проєкту стали Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.