Суворов залишається у Херсоні

Військова адміністрація Херсона відмовляється перейменувати Суворовський район у місті

Начальниця Херсонської міської військової адміністрації Галина Лугова повідомила, що перейменовувати Суворовський район у звільненому від російських окупантів Херсоні вона не буде.

Суворовський район створений у 1965 році і розташований у центральній частині міста. Назва походить від імені російського генералісімуса, кавалера усіх російських державних нагород, організатора придушень Коліївщини, польського повстання Костюшка, депортації греків з Криму та ногайців з Кубані Олександра Суворова.

У радянський час ім'я Суворова попри явно непролетарське походження використовувалось з ідеологічною метою маркування підпорядкованих Росії територій.

 
Гіпсовий зліпок з обличчя Суворова

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.