Символіка дивізії СС «Галичина» не є нацистською – верховний суд

Верховний Суд підтвердив постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, якою було підтверджено право Українського інституту національної пам'яті стверджувати, що символіка дивізії "Галичина" не належить до нацистської, тобто не є забороненою в Україні

Про це повідомив адвокат В'ячеслав Якубенко.

Верховний Суд залишив у силі постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, якою було підтверджено право Українського інституту національної пам'яті стверджувати, що символіка дивізії "Галичина" не належить до нацистської, тобто не є забороненою в Україні.
Цим поставлено крапку у тривалій судовій епопеї, ініційованій ще 5 років тому представниками "русского міра".
 
2017 року журналіст Страна.ua звернувся до УІНП за роз'ясненням: чи підпадає символіка дивізії "Галичина" під заборону згідно з вимогами Закону. Тодішній голова УІНП Володимир В'ятрович відповів, що згідно з пунктом 5 частини 1 згаданого Закону, де наведено перелік того, що саме вважається нацистською символікою, нема символіки "Галичини", тож вона не є нацистською і забороненою в Україні.
Далі вже занепокоєна громадянка звернулася до окружного адміністративного суду Києва з вимогою заборонити УІНП робити подібні висновки щодо символіки Дивізії. Позов тоді був частково задоволений.
Тепер Верховного Суду підтвердив правомірність дій УІНП. Постанова Верховного Суду у справі № 826/11325/17 є остаточною і оскарженню не підлягає.






Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.