У Вільнюсі демонтували радянський військовий пам'ятник

На кладовищі Антакалніо у Вільнюсі демонтували радянський військовий пам'ятник. 

 
ФОТО: Saulius Žiūra

Про це у четвер увечері заявив мер Вільнюса Реміґіюс Шимашюс.

"Тепер тут чисто. Ми зберемо тільки паркани і охорону. У Вільнюсі до того часу було добре, а тепер стало легше", – написав Реміґіюс Шимашюс у Facebook.

Демонтаж мали провести ще до 1 листопада, але кілька етнічних росіян - мешканців Латвії (Казимир Юрайтис, Дмітрій Глазков, Тат'яна Брандт та Анастасія Брандт) звернулись до Комітету з прав людини ООН зі скаргою на порушення прав нацменшин та прав на повагу до приватного та сімейного життя.

Комітет з прав людини ООН попросив запровадити тимчасові заходи захисту. Утім,  міський голова Вільнюса оголосив, що демонтаж пам'ятника - це повноваження муніципалітету. До того ж, в ООН просять не знищувати могили та не прибирати надгробки - а це, власне, і не роблять, демонтують лише ідеологічні споруди.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.