Херсонські музейники ідентифікували картину, викрадену російськими окупантами

Наукові співробітники Херсонського обласного художнього музею ідентифікували картину з колекції, яка була викрадена військовими РФ у листопаді минулого року

Про це Суспільному повідомила завідувачка інформаційно-масового відділу Херсонського обласного художнього музею ім. О. Шовкуненка Лариса Жарких.

Йдеться про полотно невідомого художника "Морський пейзаж" (Біля берегів Греції) 1907 року. 

До початку реставраційних робіт у музеї картина невідомого художника "Морський пейзаж" експонувалась у концертній залі, де було представлене західноєвропейське мистецтво XVII – початку XX століття. На початку листопада пейзаж разом з понад 10 тисяч експонатів музею був вивезений російськими окупантами. Пейзаж потрапив на фотографії у Сімферопольському музеї. Де нині перебуває твір мистецтва, невідомо.

"Припущення були одразу, але на фотографії картина розташована під кутом. І протягом певного часу були сумніви, чи то взагалі вона. Аж поки не почаклували з графічними програмами, деформували видимий шматочок і наклали на фото оригінальної картини  усе збіглося. До того ж і рама – та ж сама, що й на оригіналі",  розповіла наукова співробітниця музею.

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.